Жанна Куява — новинки

Доля не була прихильною до Віри — ані краси, ані великої родини. Тільки надзвичайний редакторський хист, який допоміг знайти роботу й вижити в голодні дев’яності. Проте жіночого щастя Віра так і не пізнала. Жінка дістає роботу в престижній рекламній агенції та відразу розуміє: працівниці компанії — мовчазні рабині. Їхній начальник Іван Кавунчик — хтивий бабій. І якщо Віра не хоче втратити роботу, має прийняти його умови. Тут усі грають за його правилами. І секретарка Карина, і рекрутерка Олена, і двадцятирічна ейчарка Ксенія, яка мріє потрапити до ліжка начальника та яку він чомусь вперто ігнорує. Але ж коли всі мовчать, хтось має заговорити.

Три сестри, Софія, Лія і Мія, багато років живуть на віддаленому хуторі. Їхні найближчі родичі, дід Гордій і бабуся Устя, померли, ще раніше померла їхня мати Марія, яку дівчата майже не знали. Про неї в будинку нагадує "червона " кімната, повна маків - на картинах, рушниках, у книжках... Три сестри не ставлять зайвих питань і взагалі мало спілкуються одна з одною - так їх виховав дід Гордій. Живуть як живеться, та настає день, коли священна для них "червона" кімната відкриває неймовірні родинні таємниці. І Гордієві жінки наважуються нарешті круто змінити своє життя...

Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке собі живе дерево, яке росте десь у глибині. І це дерево можна виростити й дочекатися плодів... а можна й убити.
Чеслава не одразу зрозуміла, що їй несила жити, зраджуючи себе. Мабуть, для того їй потрібно було знести втрату коханого, зраду та болісну образу...
Але, так чи інакше, щастя чекає на кожного з нас. Треба тільки набратися терпіння.

За параметрами «жіночого роману», «сільського трилера» та «любовної драми» цей текст здатен потіснити не одного літературного аксакала.

Головна ознака дебютного роману Ж. Куяви «Нічниці» – інтригу витримано до самого фіналу, а композиційно якісний, живий, із дбайливо виписаним тлом та невимушеною гнітючою атмосферою сучасного українського села сюжет, історія запопадливої пристрасті, маніакальної закоханості, з цілком логічним фіналом «словом, усі померли» – залишає неоране поле для читацьких переживань, роздумів та висновків. Як і належить добрій книжці.

Сучасна сага в кращих традиціях класичної літератури!

Це роман про долі чотирьох нерозлучних подруг. Кожна сама обрала собі стежку і несе нею хрест свого роду. Часто-густо долі їхні мають присмак гіркого полину, однак серед бурхливого життєвого моря трапляється й те, що солодить їх, неначе мед.
Яскравою ниткою тягнеться через усю оповідь свято Великодня, із яким селяни пов`язують справдження своїх мрій і сподівань.