Рецензии на книги — Панталеймон Кулиш

"Нерівними на світ народжаємося, а рівними вмираємо!", або за 350 років нічого не змінилося Цей роман, я, хочу описати по пунктам:

1) Герої - Усі вони легкі для сприйняття і розуміння, і це дається легко, тому що, я вважаю - це історичні постаті, ну майже всі, але більшість були на землі українській, точніше жили, і творили історію, і всі хто вчив історію у 8 класі, думаю, що легко зрозуміють цей роман;

2) Жінки - Ось з філософією про жінок у цьому романі, я не дуже згоден. хоча воно й насправді все було так, але автор міг і не показувати цього боку української історії, або хоча би трохи покращити її, а то тут до жінок ставляться, як до майна та секс-рабині, і цитати котрі я виставив тому є доказом, хоча я ще багато цитат не виставив, бо вони були не дужі м`які, особливо для жіночої статі,…

Гарячий Панько Куліш написав перший україномовний історичний роман про події 1663 року. З одного боку - історичні події. Це був такий собі Майдан 350-річної давності. Звичайні люди під впливом різних факторів (часто - політичних маніпуляцій) вирішили, що можуть приймати важливі рішення, впливати на історію, власне, стати її частинкою. Чи змінилося щось? З іншого боку - кохання непереборне, живе, сильне. Петро і Леся люблять одне одного, але амбіції батьків та інші обставини деякий час здаються сильнішими. Та й ставлення до жінки, м’яко кажучи, неоднозначне. Мабуть, нічого не змінилося. Колись здавалося, що книга невимовно нудна. На мою думку, дев’ятикласники просто не можуть осягути її глибини та ідейного навантаження. Точно знаю, що за 350 років не змінилося нічого.

Символічно, що "Чорна рада" Пантелеймона Куліша - перший історичний роман в українській літературі. Проблеми, порушені в творі, актуальні і в наш час. Навіть більше - злободенні. Раз у раз повторюються ті самі помилки. Шкода, що люди не вчаться на помилках ні своїх, ні чужих. У романі майстерно переплетені історична та любовна сюжетні лінії, що дозволяє вповні осягнути реалії тогочасної епохи. Є твори, які варто читати і перечитатувати, "Чорна рада" один із них.

Называйте меня как хотите, но мне очень сложно дается украинская литература, ну не понимаю я, в чем же прелесть общества которое в основном описывается в классических произведениях украинских авторов какими гордятся украинцы. Как вспомню, в школе по 4 урока украинской литературы в неделю, а все такое однообразное, зато зарубежной аж целый один, чтоб уж точно успеть все прочесть... не представляю кто мог так неумело создать школьную программу и зачем, лично мне она на многие годы отбила желание читать художественную литературу вообще. С недавнего времени я решила на "свежую" голову, уже взрослой, ознакомиться с отечественной литературой, поняла, что есть и правда достойные произведения, но в основном все такое, что читаешь не потому что это конкурентоспособно, а потому что отечественное…

Чомусь у школі здавалося, що цей твір об,ємом з цеглину. Насправді він невеликий. Актуальний. Ніби не майже 400 років промайнуло... перший роман-хроніка. П. Куліш писав поезію- це відчувається в описах природи, двобою, у дівочім бажанні кохання. П.Куліш- історик. Це відчувається в описах боротьби за владу, в описі зажерливості та підступності претендентів у гетьмани, обіцянки справедливості черні, у описі "допомоги" Московії у виборах ( 8000 військо), у описі відношення до жінок ( "...жіноча річ коло припічка"), у описі надії на царя (..."душа праведна"). Більш за всіх мені сподобався Кирило Тур. Жінкам він не сподобається : немов очур, викрадає дівчину, яка налякана до безтями. Йог не цікавить ні її думка, ні переживання матері та сестри. Не звик він до блюзнірства: говорить що…

Попереднє покоління письменників малювало прекрасну, ідеалізовану картину козаччини. Героїзм, самовідданість, надзвичайна любов до батьківщини, свобора, равенство и братство, як то кажуть. Батько Хмельницький, звільнена Україна і так далі. На це, звичайно, були свої причини, але на зміну цьому поколінню прийшли нові люди з новими поглядами, і серед них - Пантелеймон Куліш, автор першого історичного роману українською мовою. Він обирає не славетну добу хмельниччини, а період, який отримав назву "доба Руїни": Україна знову розідрана навпіл, гетьмани воюють між собою за булаву, козацтво запанувало і стало як би не гірше тих, від кого звільнило своїх земляків. Запорозьке козацтво - вже не лицарі, а... От що каже старий Шрам про запорожців:

а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або…

Трагедія українського народу, найбільша афера за історію України була прекрасно описана і розписана у деталях великим письменником. Перед читачем постали не стільки героїчні, не стільки ворожі образи, а звичайні люди. Куліш вдохнув життя і реальність в історичні події, Сомко встав, наче живий, прихопивши з собою Брюховецького. А чим таки скінчилася трагедія? Щастям. Певно, уважаючи, що досить жахів, Пантелеймон Олександрович вирішив треба показати, що насправді трагедія для цілого народу може обернутися щастям для двох людей.

"Чорна рада" - одна з перлин українського письментсва, яка займає чільне місце, проте вона насправді є чорною... І не лише тому, що там брала участь усіляка "чернь", але й тому, що вона стала тим самим гвинтиком, який закрутив кінець української державності. Геній…

Чудова книга. Прекрасно показує атмосферу того часу, атмосферу нашого рідного краю та народу. Персонажі легкі на сприйняття, тим і симпатизує ця книга. Завжди любила українську історію, а після цієї книги тільки впевнилася в цьому. Тим паче що "Чорна рада" актуальна й досі, адже навіть сьогодні ми можемо побачити схожі ситуації. Також гарно висвічуються ментальні риси українців, такі як запальність, віра в краще, демократизм та інші. Всім раджу! Жаль, що не всі проникнули і до кінця зрозуміли цей шедевр.

Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму.

Одна из немногих книг школьной программы по украинской литературе, которая запала в душу. Очень было интересно читать про события периода Руины. Хотя я его не то чтобы не люблю, а скорее боюсь: он такой насыщенный и запутанный, в один год аж три гетьмана правили, а потом черт их не разберет, сколько еще их там было))) Но в этом романе все настолько живо описано, что становится совсем не страшно. Но кроме этого, что еще больше разжигало интерес к книге, динамика сюжета, масса приключений, любовь...))) Как раз книга для увлеченного школьника))

Пожалуй "Орися" - едва ли не единственное из прочитанных мной произведений украинской литературы (читала их вплоть до 1-го курса), которое не посвящено страданиям, слезам, грусти и бедам украинского народа. В основной своей массе украинская классика рассказывает о несчастных крепостных, их печальных судьбах и страданиях от мала до велика украинского народа: что ни вспомни из школьной программы и внеклассного чтения, все о боли и бедах - и Коцюбинский, и Стефаник, и Вовчок, это уж не говоря о Загребельном, и, конечно Шевченко с Украинкой. Ментальность какая-то направленная на выделения отрицательных сторон жизни, а ведь так нельзя - каждому народу перепадала участь мученников и жертв, но, чтобы выбраться из этих пучин как раз и не нужно циклиться. Ситуацию, однако, все же спасают…

Пантелеймон Куліш "Чорна Рада" Історичні романи , то дуже делікатний жанр у літературі. Його сприйняття залежить від багатьох факторів, насамперед від достовірності поданих фактів, особистих уподобань до історичних постатей і подій та  ставлення до історії в цілому. "Чорна рада " Пантелеймона Куліша визначний і особливий твір, який не втратив актуальності і сьогодні.  Події  відбулися після смерті великого гетьмана, де козаки збираються на чорну раду у Ніжині. Це не просто реальний переказ того, як вже майже 400 років тому "високе паньство" ні в що не ставило простий люд, а художня інтерпретація через світ людських почуттів та життів. Вміло передана атмосфера побуту, у якому , зокрема, показане зневажливе ставлення не лише за класовими ознаками, але й роль жінки. Роман не…

Первая из украинских книг, прочитанная мною в осознанном возрасте, не из-под палки и с удовольствием. И она действительна меня захватила. Местами язык сложный - обороты, которые сейчас не применяются и тяжелы для восприятия. Но мне понравилась яркость отображения всей атмосферы Украины во времена гетьманских междуусобиц. Колоритно.

Сили небесні, невже, невже це сталося? В українській літературі нарешті з`явився твір, де ніхто не плаче, не страждає і не помирає. Сам Куліш наприкінці твору зазначив, що написав це оповідання після прочитання Гомерівської "Одісеї", а саме - пісню про зустріч Одісея та Навсікаї. Саме цей сюжет - пророцтво уві сні про зустріч з судженим, зустріч із ним під час прання білизни і все таке інше. У Гомера, правда, все не так радісно закінчилось. Добра казка зі щасливим фіналом, з прекрасними мальовничими пейзажами, щасливими людьми, гармонійними відносинами, любо-дорого почитати. Звичайно, наївно, і навіть не трохи, а добряче так, але мило і дуже зворушливо.

«Чорная рада» интересна уже тем, что это первый исторический роман в украинской литературе. И на мой вкус, очень достойный роман. Разумеется, без художественного вымысла и придуманных персонажей не обошлось. Но эти элементы и герои органично вплетены в исторические события. То есть сюжет являет собой монолитное целое.

Период Руины в истории Украины — смутное время, когда за власть боролись представители казацкой старшины, а простой люд, не вполне понимая политические игры, а иногда даже мотивацию гетманов, вынужден был подстраиваться под меняющиеся события. В этом и сложность описания этого времени. Всегда есть соблазн занять ту или иную позицию, восхваляя одних и порицая других. Автор, собственно, делает крен в пользу партии Якова Сомко. Впрочем, не возводит кандидата в гетманы на…

Закончилось золотое время, когда во главе Украины стоял доблестный Богдан Хмельницкий, и начал каждый, кому не лень, рукой к булаве тянуться и одеяло власти на себя перетягивать. А в это время страна на кусочки разваливается, да некому ее воедино склеить.

“Чёрная рада” － первый в украинской литературе исторический роман. В книге отображаются события, происходившие на территории Украины после смерти великого гетмана, а именно конфликт между казаками и старшиной, которая приводит к проведению чёрной рады в Нежине (1663 год).

“Рыба гниет с головы” － извечная проблема отсутствия лидера с твердой рукой и светлой головой, непременно ведущая к руине, красочно описана в данном произведении.

К сожалению, актуальность этого романа неоспорима, проблемы того времени не исчезают, лишь модифицируются.

Не…

Гордість, почуття власної гідності - це, безперечно, потрібні почуття. Але коли їх аж занадто багато, це робить нещасливими не тільки самих гордіїв, але і тих, хто їх любить. Один, замість того, щоб підійти до дівчини і спитати: чи ти справді мене любиш, чи знущаешся? - посилає старостів до іншої дівчини. Друга, замість сказати, що кохає, виходить заміж за старого сотника. Закономірний результат для романтичного оповідання - всі мучаються і врешті-решт разом гинуть. І от чи було заради чого гордувати?

Мне сложно сказать, насколько данные Записки отражают жизнь Н.В. Гоголя полно. Впрочем с этой книгой я решила познакомиться больше по иным причинам. Мне было интересно узнать о Гоголе-человеке именно из его писем к друзьям и родным. Был ли автор не предвзят к творчеству и жизни Николая Васильевича судить сложно. Да и не хочется. Записки писателя и его друзей к нему, весьма трудное чтиво. Я читала и перечитывала многие места их писем по нескольку раз. В общей сложности, на чтение и перечитывание ушло полгода. Довольно часто в письмах Н.В. Гоголя то и дело встречается мысль о том, что одно и тоже произведение стоит прочитать несколько раз и в разные настроения своей души, чтобы увидеть его с разных сторон и понять так, как только можно. При чтении писем и личных записей это неминуемо.…

Я вже читала цю книгу, але перечитувала ще раз для шкільної програми. Мені не вкладається в голові, як могли так кардинально змінитися мої враження від книги. Коли я читала її вперше, то тільки і чекала кінця. Цього ж разу я навіть не помічала кінців розділів, наскільки історія мене захопила. Автор дуже добре зображує історичні події в Україні. Звичаї, життя козаків, запорожців, побут, одяг - це та багато іншого можна знайти у цій книзі. Герої тут багатогранні. Найбільше мені до душі Кирило Тур припав. Хоча він на початку книги був поганцем, але життя його доволі важке. Також цікавою є героїня Леся. Автор показує нам життя жінок у той час, ставлення чоловіків до них. Куліш не ідеалізує козаків, він зображує все реально. Єдине,що не сподобалося, так це балачки героїв, без яких можна…

Я, конечно, не буду умалять значимости произведения и самого автора (все-таки Кулиш это не кто-то там с горы), поэтому просто поделюсь своими впечатлениями, никакой претензии на объективность.

Итак, прочитать я это произведения должна была не в 21 год, а в 14-15, исходя из школьной программы. Но, как обычно оно бывает, школьная программа построена рахитно и по хронологическому порядку (что в корне, по моему мнению, неправильно – ну вот какая "Божественная комедия" Данте в 8 классе, например?), поэтому такой исторический роман если и можно читать школьникам, то разве что для по ржать. В моём случае было также, потому что цитат со смешными оскорблениями там навалом, сразу вспоминается 2011 год с постами "как хамить красиво", а вот пан Кулиш точно знает как это сделать:

агукала громада,…

Читала книгу еще в школе. Понравилась. Решила перечитать еще раз. А сейчас не могу даже понять - чем она мне так нравилась раньше? Запутанный сюжет, много всего, как то даже сложно описывать... Плохо пошла. Итог - зря потерянное время. Хот\ первый раз я была от нее без ума.