Лучшие книги Марка Вовчка

"Максим Гримач" є оригінальним художнім твором, викладеним у формі живої розповіді, що свідчить про глибоке й всебічне знання авторкою життя, звичаїв, традицій українського народу. Оповідання написане в романтичному дусі на мотив соціальної нерівності, що стоїть на перешкоді закоханих і призводить до трагічних наслідків.

Висловлюючи заповітні мрії народу про вільне заможне життя, автор змальовує Кармелюка не кріпаком, а вільним сином вдови-козачки. Ріс і виховувався Устим у трудовій селянській родині в оточенні людей праці серед чудової природи. Все це благотворно вплинуло на формування його світогляду, характеру. Змалку він виявляє любов до скривджених, готовність допомогти їм у біді, навіть "накласти головою" за них. У змалюванні образу Кармелюка письменниця весь час поєднує реалістичні риси з казковими. У казках позитивні герої з народу завжди наділені надзвичайною силою. Таким змальований і Кармелюк Марка Вовчка. Ще хлопчиком він перепливав найглибші…

Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого ідейно-художнього рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження і безправ’я. За словами І. Франка, «з простотою, красою й ніжністю її мови й стилю в’яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих, а особливо до найбідніших між бідними — до жінок...».

До видання увійшли найкращі твори видатної української письменниці Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської) для дітей, що полонять правдою життя, палким протестом проти кріпосницької деспотії та самовідданою любов’ю до народу.

В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. И.Франко называл писательницу "Ясной звездой нашей литературы", ставил ее в ряд "борцов за свободу и человеческие права угнетенных народных масс". Свыше пятидесяти лет своей жизни Марко Вовчок посвятила литературному творчеству. В настоящее издание вошли лучшие произведения писательницы.

Вибрані твори з «Народних оповідань» Марка Вовчка. Глибока прірва розділяє панів і кріпаків… Устина, яка, здається, не вміє журитися, змуше- на служити вередливій панночці. Олеся, заможна козацька донька, закохалася в кріпака, за ним ладна йти у неволю — і не уявляє, що, ставши кріпачкою, не матиме влади над своїм життям і життям дітей… Горпина втрачає дитину, бо змушена йти на панщину, а не доглядати її, хвору… Немає кінця несправедливості і журбі. Та Іванові Кармелюку несила миритися з тим,як бідують прості люди. І скоро чутка про розбійників, що відбирають гроші в багатіїв і допомагають бідним, розноситься краєм…

Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1883-1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ'я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці. До видання увійшли твори письменниці, написані російською мовою (оповідання "Маруся", "Маша"), а також повісті, оповідання та казки ("Чортова пригода", "Невільничка", "Отець Андрій",…

Вперше видано у збірці "Народні оповідання".

Класик української прози й активний діяч українського літературного процесу Марко Вовчок прийшла в літературу напередодні селянської реформи 1861 р., в час назрівання в Україні та й в усій Росії революційної ситуації. Особливостями життєвого шляху Марка Вовчка були активне спілкування її з багатьма відомими діячами української й світової культури, науки, освіти, суспільного руху, діяльність у демократичному жіночому русі в Росії, участь у конспіративній політично-пропагандистській роботі антисамодержавного характеру. На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема батьків Д. І.…

Представляем вашему вниманию аудиоверсию одного из самых известных рассказов легендарной украинской писательницы Марии Александровны Велинской (Марко Вовчок) – «Козачка». Мария Александровна начала свою литературную деятельность в 1857 году. Она отправила несколько своих произведений в Петербург, и уже в декабре того же года вышел сборник ее рассказов – «Народні оповідання», получивший большую популярность. Почти все рассказы касались животрепещущей тогда темы – «ужасов крепостного права» и тяжелой, непосильной жизни крепостных в помещичьих имениях. Книгу восторженно встретили такие известные писатели как И. С. Тургенев и Т. Шевченко. А редактор журнала "Русский вестник пригласил Марко Вовчок в качестве сотрудника, и уже в № 7—8 этого журнала появился авторизованный перевод некоторых рассказов писательницы.
©&? ИП Воробьев
©&? ИД СОЮЗ

Классик украинской литературы, писательница революционно-демократического направления Марко Вовчок (1883-1907) в своем романе раскрывает социальные противоречия пореформенной России, разоблачает эксплуататорскую роль служителей церкви, с глубокой симпатией изображает людей из народа.

Творчість Марка Вовчка — класика української прози і відомої російської письменниці — позначена високим гуманізмом і справжньою народністю. Як художник-реаліст, вона проникає в глибини соціального побуту й психології народу, втілюючи свої спостереження в майстерній художній формі. Від самого початку літературної діяльності Марко Вовчок сміливо виступає на захист поневолених, закріпачєних селян. У колі ідейних натхненників революційно-демократичного руху гартується її світогляд, усталюються естетичні засади. Марко Вовчок стає другом і однодумцем Шевченка, Чернишевського, Добролюбова, Герце- на, Писарєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, солідаризується з ними у поглядах на суспільні події і завдання мистецтва, бере участь у їхніх виданнях та революційній діяльності. її творчість має виразне революційно-демократичне спрямування.
Чудові оповідання і повісті Марка Вовчка з народного побуту знайшли гарячий відгук у сучасників — вони викликали сльози і пристрасні суперечки, їх вітали передові люди суспільства й лаяли консерватори. Ідейна боротьба навколо спадщини письменниці точилася й далі. Та незабутні художні образи Марка Вовчка пройшли крізь десятиріччя складних і величних історичних подій і зберегли свою чарівну принадність до наших днів.
Біографія письменниці багата на події, різноманітні враження, на зустрічі й спілкування з найвидатнішими людьми епохи.

В романе "Живая душа" разоблачается дворянский либерализм, пустая игра в гуманизм, высмеиваются герои звонких фраз, которые "и говорят с жаром, от души, с удовольствием, с сердечным биеньем даже, а все как-то оно выйдет по пословице: "размахнул широко, зачерпнул глубоко, ан та же вода!"
Героиня романа Маша осознает лживость помещичьего либерализма и с помощью революционера Загайного выходит на путь самостоятельной деятельности. Цель ее жизни - в самоотверженном служении народу, а основной принцип - слова не должны расходиться с делом.

Перша назва: Панська воля.

Вперше видано у збірці "Народні оповідання".

До видання увійшли твори видатної української письменниці Марка Вовчка (1834—1907), яка прийшла в літературу наприкінці 50-х років XIX століття і з ім’ям якої пов'язане становлення української прози та відродження української літератури у XIX ст. Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури. Розраховано на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Марка Вовчка.

«Отець Андрій» Марка Вовчка – оповідання про щасливу долю закоханих Тимоша та Оксани, яким вдалося повінчатися і оминути гнів пана, що хотів сплюндрувати честь дівчини. Образ отця Андрія є втіленням справедливого суду і гідності. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Одарка», «Горпина», «Викуп».