Антон Санченко – лучшие книги

«Баркароли» — це пісні на воді. Тож у цій книжці багато пісень і морів. Лінива літня Адріатика поблизу Венеції й негостинне зимове Чорне море під Новоросійськом, величний Індійський океан і неозора Атлантика.

Вистачає також екзотичних портів, як ось Вішакхапатнам чи Мапуту, кранів, докерів, портових пивничок і суден. Причому кожне судно має не тільки написане на борті ім’я, але й прізвисько, яке гуляє на язиках моряків. Зовсім як у людей. А люди ж моря вважають слово «романтик» лайкою і співають лише під посвист вітру, коли їх ніхто не почує. Тому, щоб підслухати їхніх пісень, доводиться проблукати у морях половину життя. Але ті пісні того варті.

На перший погляд можна подумати, що ця книга про ностальгію за «тими» часами: старенькі київські трамвайчики «тягни-штовхай», вічні «автентичні» черги, в яких не стояли, а жили, вибрики планової економіки та радянської науки, українсько-радянські та німецько-демократичні реалії та, як годиться, дружба народів укінці. А проте роман-придибашка Антона Санченка насамперед про примирення себе з історією власної країни, що відбувається на тлі розростання генеалогічного дерева роду Чуприних. Від російсько-японської війни 1904 року через Першу, Другу, на щастя, не розпочату третю світові війни, Голодомор 1923 і 1933 років, та цілком мирні наші…

Усі охоче діляться історіями успіху. І мало хто ризи-
кує розповідати про історії невдач. Може скластися хибне враження, що відомі письменники одразу народжувалися класиками. Автор «Самовчителя...» посилається як на при клади поневірянь письменників з історії літератури, так і на власний досвід. І містить дружні підказки молодому колезі, що робити, щоб видати омріяну книжку. Для малописьменних авторів книжку ілюстровано коміксами Віталія Січкарчука.

Український характер (і навіть норов) породив цілу низку літературних персонажів. Вони мчать на конях, вирятовують приятелів з полону, перемагають ворога кмітливістю, закохуються в найпрекрасніших жінок, мудро правлять батьківським краєм. І щоб в читачів не складалося враження, ніби ці герої десь загублені в минулих часах, Антон Санченко написав книгу «Земля Георгія», засновану на досвіді бувалого мореплавця, якому доводиться зазнати випробувань серед хвиль і на суші. Герої Санченкових шістьох повістей у своїй переважній більшості люди суворі, витривалі, не без кебети в голові, відчайдушні, дотепні й підприємливі. Хоча й серед них трапляється щось таке чужорідне, загрозливе своєю підступністю й лицемірством, як, зрештою, в будь-якому гурті, проте це «щось» каталізує вроджені властивості українського характеру, який перемагає силою справедливості. Так, чоловіки, які постають зі сторінок книги, не мчать на конях, але швидкість їхніх кораблів дозволяє рятувати потерпілих, розрулювати бізнесову ситуацію, давати раду в безвиході і, звичайно, сприяє закоханості…

бірка оповідань та нарисів про курсантів мореходного училища є відчайдушною спробою автора повернутися в ті часи, коли він був молодим і красивим, усе своє носив з собою, призначав дівчатам по три побачення на день під реліктовим 200-літнім дубом, найбільшим делікатесом вважав пельмені в пельменній на площі Свободи славного міста Херсона, а попереду на нього чекала воля. Справжня. Кейптаун, Лас-Пальмас та Сингапур.

Оповідання писалися таким чином, щоб зацікавити і матросів, і поетів. А оскільки матроси і поети — то антоніми, автор сподівається, що ця книжка зацікавить і решту людства у проміжку між цими двома полюсами світосприйняття. Оповідання доповнені Словничком для поетів та Словничком для матросів, у яких тлумачаться незрозумілі для них слова.

Восьмикласники Денис та Сергій під час своїх літніх канікул потрапляють на справжнє вантажне судно і йдуть у рейс «практикантами». Судно ж замість того, щоб одразу повернутися з Туреччини додому, несподівано вирушає у мандрівку Чорним, Азовським, Мармуровим, Егейським, Іонічним та Адріатичним морями. Цю акваторію і прилеглі береги, сполучені цими морями, колись називали Левант. І всі тамтешні порти таки мають щось спільне.
Хлопці призвичаюються до життя і праці моряків, шукають пригод на свою голову в Туреччині, Росії, Греції та Італії, інколи таки знаходять, з чого капітан робить відповідні організаційні висновки.
Але не будемо про сумне. Бо пригоди часом знаходять навіть дисциплінованих моряків. Чи готові хлопці до випробувань? Чи вдасться їм самим, без допомоги дорослих, в екстремальній ситуації повернути судно до рідного порту? Читайте у цій книжці.