Лучшие книги Бернардо Ачага

Бернардо Ачага (настоящее имя - Хосеба Ирасу Гармендия) - это самый сильный голос современной баскской литературы. Его роман "Сын аккордеониста" был встречен с огромным вниманием, причем не только на родине писателя, за три года он был переведен на 18 языков. Здесь вновь, как и в его рассказах и в книге Ачаги "Жители страны Обаба" (1988), звучит тема исчезающего…

Бернардо Ачаґа, справжнє ім’я якого — Хосе Ірасу Ґармендія, — талановитий баскський письменник, твори якого перекладено багатьма мовами.
У книжці «Мемуари корови» головна героїня — Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною. У неї є внутрішній голос, який полюбляє їй дошкуляти, але водночас допомагає впоратися з тими проблемами, які постають на її життєвому шляху. Ця невпевнена тварина не пишається тим, що вона — корова, вона незадоволена своєю ідентичністю і воліла би бути котом чи конем.
Незважаючи на своє переконання в тому, що такі створіння, як вона, ведуть монотонне життя, вона все ж, після спонуки свого внутрішнього голосу, вирішує написати мемуари, щоб залишити щось після себе в цьому світі. Мо починає переповідати свої спогади післявоєнного періоду, описуючи життя корів того часу. Розповідає про свої стосунки з дурними коровами, які думають лише про те, щоб поїсти й поспати; зі своєю подругою La Vache qui Rit, яка хоче бути більше, ніж просто коровою; про свій спільний досвід з французькою черницею Полін Бернардет.
Цими мемуарами автор пропонує оригінальний погляд на життя. Буденні речі постають у цікавій несподіваній формі. Вустами корови Бернардо Ачаґа знайомить нас з історією, культурою, природою Країни Басків.
Українському читачеві пропонується поринути у цей неповторний особливий світ, пройти цю подорож разом з персонажами, дивуватися і захоплюватися, переживати їхні емоції, відкривати для себе нові грані дійсності.

Obabakoak reune las apasionantes historias de los habitantes del territorio de Obaba: el profesor de geografia que recuerda su extrana relacion amorosa con una chica que solo conoce en sus cartas, la joven maestra que tiene que aprender a combatir la soledad a lo largo de un frio invierno, la relacion de un canonigo con un nino perdido en el bosque, el escritor que da un giro a su vida cuando descubre un detalle asombroso en la ampliacion de una vieja foto de la escuela...

Bernardo Atxaga hila con maestria todas estas historias, y las que nos cuentan sus personajes, para celebrar el poder de la palabra: las viejas cartas donde se consignan los secretos y las confesiones mas intimas, los recuerdos, los libros que nos llevan a otros lugares -las frias calles de Hamburgo, los verdes prados de Euskadi, la selva de la Amazonia- y que nos tienden una mano para rescatarnos de la soledad.

«Si se pudieran voltear los nombres impresos como las piedras de un huerto y ver la vida que esconden, comprobaríamos que no hay dos seres iguales.»

En una panadería de Ugarte, en el País Vasco, un niño que un verano ha regresado sin habla de un internado en el sur de Francia recupera las palabras gracias a su amistad con dos hermanos gemelos y a algo extraño que descubren los tres en las aguas del canal que baja de la montaña. La dictadura franquista está llegando a sus últimos días. Todo está cambiando en Ugarte y también en el cuartel de El Pardo donde, poco antes, Eliseo, Donato, Celso y Caloco intentan adiestrar una urraca y burlar el coto de caza reservado a los poderosos. La de ellos fue también una historia de amistad, con sus dosis justas de inconsciencia, rebeldía y tragedia.

Años más tarde, las huelgas alentadas por los sindicatos hacen temblar la industria minera de Ugarte. Son ya los turbulentos ochenta, y Eliseo y los gemelos se ven envueltos en una trama de venganza, urdida por el ingeniero Antoine, que parece propia del género negro. El tiempo pasa rápido y transforma todo lo de fuera: llega la música, la televisión con sus realities, el correo electrónico, aunque en el interior de los protagonistas de esta historia se mantienen intactos los silencios, los secretos, las amenazas... No es más que la vida, que discurre como hilos de agua entre las piedras. Pero avanza.

Con esta novela emocionante, vertebrada por la amistad, el amor a la naturaleza y la inminencia de la muerte, Atxaga vuelve a mostrarse como un maestro en la creación de territorios y personajes imposibles de olvidar.

Tras cuatro anos de carcel, Irene decide separarse de la organizacion armada a la que pertenece. Ahora es una mujer de treinta y siete anos que, a pesar del miedo y los recuerdos, necesita ampliar los pasos de su antigua celda en el suelo de su ciudad, y no sabe como empezar a hacerlo.

En el trayecto de un viaje en autobus lleno de incidentes y pensamientos, Bernardo Atxaga simplifica la belleza de las palabras para presentarnos el rostro de alguien que ha estado en la carcel, ha sufrido por amor, y que necesita enfrentarse a su soledad y a su desconfianza para construirse de nuevo a si mismo.

Liburu honek Bernardo Atxagaren aurreko guztiak hartzen ditu bere baitan. Irakurleek lehendik ere ezagunak zaizkien pertsonaiak eta gaiak aurkituko dituzte orrialde hauetan, eta, tarteka, Obabakoak edo Gizona bere bakardadean bezalako liburuen barruan sentituko dira. Aldi berean, ordea, berria egingo zaie dena: mundu zabalagoa eta sakonagoa aurkituko dute, giza esperientziari estutik lotzen zaiona. Bernardo Atxagak berak elkarrizketa batean adierazi zuen bezala:

«Orain arteko guztia sartu nahi dut liburu batean, eta nire idazle bizitzako atal bat itxi berriro hutsetik hasteko. Horrez gain, jakin-mina daukat, noraino iritsi ote naitekeen lehengo bideetatik, zer-nolako obra idatz dezakedan».

As he dies leaving his two boys orphaned, Paulo's father lays on him the duty to look after his retarded but overgrown younger brother, for otherwise Daniel will be put away in an institution. But Daniel never listens to his brother, who is unable to exert any authority over him. Instead Daniel, age twenty and still in the throes of puberty, goes off in an inept, fumbling pursuit of the village girls as they ride past on their bicycles on the way to sewing lessons or cake-baking classes.Among these girls are pretty Teresa and her plain friend, Carmen, a girl disfigured by a birthmark on one cheek. Both of them are sweet on Paulo, the quiet, irresolute, but handsome lad who works in the family sawmill, while Teresa is the reluctant, indeed disgusted, object of Daniel's dreams. Each girl schemes to cut the other out and win favor with Paulo. All ends in tears. And the narrators of this story, who take turns relating the tale, are creatures of the wild, driven by their inner voices -- a bird, squirrels, a black snake .