Борис Клетинич — о писателе

Предложить изменения

Мені хотілося б порівняти цей твір з архітектурою. З ландшафтним дизайном. Ще точніше- з лабіринтом. У файному місті, де тепле повітря, пахне виноградом та чутно як біжить річка. Вхід інтригує. Погляд натикається на кущеву стіну та невеличку стежину. А от зайдеш- не помітиш, я загубився: куди тепер? Текст занурює то у 1971, то у 1933, то у 1941. Несподівано перекидаючи читача з румунського кордону до Ленінграду, потім- ще до багатьох містечок. Від героїв рясно. Їх зв'язок між собою важко ухопити. Тому йдеш тим лабіринтом спочатку неспішно, роздивляючи чудирнацькі рослини, а потім втомлюєшся. Де ж вихід? Крихка та болюча тема націй. Легкої бездумної образи, довгого ( чи можливого) каяття; бажання "одружитися хоч на кривій москвичці"- тільки б не жити серед свого "відстою"; заздрощів та…

Я, наконец, добралась до твоего романа... Думала, начну понемногу.. как засела в пятницу - так только сегодня в ночь оторвалась. Гипнотически затягивает... Я просто не могу понять, как ты это все смог осилить?Как ты мог во все это вникнуть: ну, все эти исторические факты - ладно... я знаю, что ты встречался с разными очевидцами.. Автобиографическая линия - более чем понятно... Я даже могу смириться с твоей осведомленностью о том, как прибывает молоко в женскую грудь.. Но подробности о том, как чинить вагонетки?!!! Шахматы - отдельная большая тема... А как Корчной - конкретная историческая личность - в твоей интерпретации все-таки художественный образ, только прототип - отнесся к этому? Ты же с ним встречался? Да... такой пласт поднял.. К сожалению, мне кажется, что грандиозность и…