5 Душевні історії

Мудро, просто, по-доброму, справжньо та чуйно - ці всі та багато інших теплих слів можу сказати про історії, які я прочитала у книжці молодої письменниці.
Такі тремтливо-ніжні, зі смаком довгих роздумів на ніч, історія про дорослого учня та його вчительку у історії "Учень" та оповідка про зневірену дівчину, яка втратила родину на Різдво та як його повернула собі у "Повернене Різдво". А ще легкі, майже невагомі, оповідання про найпрекрасніше почуття - кохання: "Весільний подарунок", "Квіти для доньки квітникаря" та "Мій дивак".
А ще є такі, що потребували солоних крапельок на вістрі моїх очей, то - "Бо найбільше диво - то людське серце", "Світло душі" та "Одне серце на двох".
Як уроки, що тобі прийдеться засвоїти, без пройдених власних шляхів є "Будь моїми очима" та "Життя триває".
І, взагалі, у кожній історії можна віднайти себе, свою подругу чи друга, своїх родичів, бо ці історії, як все життя - у чорно-білих кольорах. У них "радість із журбою обнялась" та післясмак залишається шоколадним. Солодким та приємним, ну може із однією ноткою гіркоти на денці.