5

Хочу подякувати видавництву "Клуб сімейного дозвілля" за книгу "11/22/63" – чудовий переклад!Не кажучи вже про те, що це видання має найкраще, з мого погляду, дизайнерське оформлення у порівнянні з попередніми книгами Кінга українською. Чогось вони також у попередніх виданнях Кінга брали загрубий (у "Під куполом" він взагалі якийсь жовтий) папір (якщо порівняти з аналогічними російськими "АСТівськими" книгами).

Я давній й вірний читач Кінга ще з кінця 1980-х і, пройшовши еволюцію від "страшилок" Метра Кінга (хоч "Доля Салему" та "Кладовище домашніх улюбленців" й зараз з-посеред улюблених та перечитуваних мною творів) до сучасного, гідного наступника найкращої високовартісної літературної прози США та реал-описово-побутово-психо-стилістики творів Ш.Андерсона, Т.Вулфа, Т.Вільямса, В.Фолкнера (до речі, добре було б "Клубу..." і їх видати українською).

Не сприймав початково переклади О.Красюка (з усіма його – "опінія", "перфектний", "санація" тощо. На мою думку, вони дещо чужорідні й діалектизовані за середовищем вживання для норм й стилітики української літературної мови та більшості регіонів України), хоча завжди вважав, що українська мова (особливо в перекладах) багатша, колоритніше, гумористичніше і, водночас, менш фізіологічно-грубо-прямолінійна, ніж російська. Хоча в однаковій мірі я "літературний патріот" класної грунтовної перекладацької традиції як російської, так і української (особливо гідно сформованої в свій час у середовищі журналу іноземної літератури "Всесвіт").
Однак, якщо щодо певного фіз.процесу слово "шмарклі" все-таки доброзичливо-співчутливо звучить, аніж "сопли, сопля" в російській, чи "прутень" менш прямолінійно ніж "член", то все-таки це не повинно означати, що навзамін треба прямо вводити полонізми чи германізми, притаманні Галичині.Це все-таки, гадаю, не слід робити.
Тому якось важкувато читалося Кінга у перекладах Красюка - з одного боку, оця діалектизована чужорідна важкуватість, а з іншого, - певне відчуття відстороненості тебе як читача від героїв та подій книги. До речі, подібну детальність та якість, однак неемоційність,взаємну нерозчиненість між читачем, персонажем та текстом, значна кількість знавців відзначають у нинішнього російського "патрона" перекладів Кінга - В.Вебера (у монополіста видань Короля в російськомовному книжковому світі - вид-во "АСТ-Астрель") у порівнянні з перекладами 1990-х років (особливо, В.Эрлихмана з вид-ва "КЭДМЕН" та В.Александровой).

Однак (!), з "Повної темряви.Без зірок" щось невловимо змінилося у порівнянні з "Ліззі" і "Думою" - почалося з перших сторінок оте саме призабуте "розчинення в сюжеті", "входження у героя твору", "поринання у світ книги".
ЩЕ КРАЩЕ, МОГУТНІШЕ Й СТИЛІСТИЧНІШЕ ЦЕ У ПЕРЕКЛАДІ О.КРАСЮКА В "11/22/63".
Завдяки цьому перекладу О.Красюка (звичайно ж, у першу чергу - це геній Майстра Кінга) ця книга стала моєю улюбленою, відтіснивши "Воно" - люблю "не короткі" твори, які насичені персонажами, "клубком" їх відносин, та й щоб це все обов'язково супроводжувалося повсякденністю життя та побуту даної країни, міста, регіону - так краще відчуваєш "що-де-коли-чому", тобто передумови думок, вчинків, прагнень. "Темну вежу", наприклад, - ціную, поважаю, але... не моє й чужорідне (та й "об'ївся" я у юності "фентезі").
А от американський реалізм "Шоушенка" та ще й з "битовухою", емоціями, повсякденністю із вкрапленнями чогось "паразвичайного" - це органічно лише у Кінга "Зеленої милі", "Протистояння", Гри Джеральда", "Регуляторів", "Мішка з кістками", і, безумовно,зараз - це "Під куполом" та даний, на цей момент останній, твір.
Чесно кажучи, після даного перекладацького тріумфу Красюка, якось вже сформувалася в мені пересторога до читання незабаром очікуваного "віктор-веберівського" перекладу (хоча все одно куплю).

Аби тільки в подальшому Красюк "не скотився" до типу "нейтральної, хоча й якісної" стилістики перекладу «Коли впаде темрява»,«Зони покриття» (сюжети з них згадав, лише прочитавши потім російський переклад), а тим більше, до нудотності й перенасиченими діалектизмами перекладів «Острову Дума» та «Історії Лізі» (які для мене, нехай вже вибачає перекладач, назву однаковим для усіх регіонів, говірок та діалектів України словом - "гі..о").
Але останні три книги С.Кінга у перекладі О.Красюка – це СМАКОТА!!!