У кожного своя карма і свій шлях широкий... Ти можеш не цікавитись своєю кармою, але наста­не мить, коли вона обов'язково зацікавиться то­бою й, неначе на знак помсти, що ти на неї забив, пустить твоє життя під укіс, переверне в ньому все догори дриґом, як копи, що шукають у твоїй кім­наті наркотики, зброю, вибухівку, порнографію, або ж просто шукають, без жодної мети, треба ж їм чимось зайнятися. Так казав один мій знайомий гот. У сімнадцять він украв у бабусі триста баксів, які та збирала собі на похорон і тримала під мат­рацом, пішов до стоматолога, і той зробив йому ік­ла, справжнісінькі ікла... Це, за словами мого дру­га, неабияк зміцнило його позиції серед спільноти готів, хоч їсти було доволі незручно. І ось одної но­чі, після якоїсь там готичної паті, він і ще кіль­ка його друзів-готів поверталися на роздовбаному жигулі додому. Водій, теж гот, якому належала гач­ка, не впорався з керуванням і в'їхав у сітілайт з їблом нового мера, що обіцяв світле майбутнє місту й усім його мешканцям, включно з націо­нальними, сексуальними й іншими меншинами, ну і з готами, ясна річ... І після того, як ми наїхали на мера, наш водій не витримав його пильного по­гляду й раптом розколовся, що тачка пизжена, – розповідав мій знайомий гот, – так нас і пов'я­зали... А потім батькам цього гота сказали – ну, шановні, ми навіть нічого не питалися у вашого сина, та й що нам може відповісти такий... – пау­за, – син... словом вибирайте: або суд, або військ­комат... Батьки обрали військкомат, ясна річ... Гот немилосердно пручався, але спочатку його позба­вили хаєра, а потім повели на медогляд... Гот вия­вився здоровий, здоровий, наче бик, і тільки сто­матолог, зазирнувши йому в рота, здивовано похи­тав головою й сказав:
– Ні хріна собі патологія!..
І патологію було спиляно рівно за десять хвилин старою бормашиною... Жодних тобі баксів, усе безкоштовно... І бабусі тепер навіть ні за що буде померти, тож доведеться жити да­лі... Опущений гот зі спиляними зубами поїхав під Обухів служити батьківщині, вчити, що він «обязан», і захищати її від уявного супротив­ника, про якого нічого не знав директор моєї третьої школи, афганець...
– І ось там, без зубів, копаючи лопатою окопі розуміючи, як підставив бабусю, – розповідав гот, приїхавши в першу відпустку, – я нарешті вкурив, що на карму забивати не можна, бо все ви­лізе тобі боком, і ти патрапиш під якийсь сраний Обухів, проти якого, зрештою, я нічого не маю,я гак кажу, образно...
Мене тоді дивувало, що після всього цього чувак іще може говорити образно...