Народження нового життя спокутує наші провини, дає надію, що людина, яка щойно з'явилась, буде кращою, духовнішою, досконалішою за нас, уже існуючих, тих, що вже встигли обпекти свої безсмертні душі, закаляти їхню чистоту, осквернити світильники всередині. Звідки береться з часом ця душевна недосконалість, яка породжує недосконалість тілесну? Де, у яких надрах нашого єства виринають злоба, нечесність, несправедливість? З якої причини виникають душевна черствість, байдужість, скупість, якщо всі ми, незалежно від нації та раси, приходимо в цей світ однаково довершеними, відкритими й чистими?