Володимир Діброва3.6 "Андріївський узвіз" - це "роман-подорож". На початку твору його головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства. Він робить п’ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця ніколи не залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї подорожі охоплюють 1948 - 2002 роки й відбуваються на тлі Андріївського узвозу - вулиці, яка з’єднує низ міста з верхом, дитинство героя - зі зрілістю, скороминуще - із вічним. Роман "Андріївський узвіз" розрахований не лише на шанувальників рідного слова, але й на всіх, хто звик читати.
Любко Дереш3.9 Роман «Немного тьмы» рассказывает о совершенно фантасмагорическом событии — фестивале самоубийц в Карпатах, правда, неудавшихся самоубийц. Люди, приехавшие на этот фестиваль, абсолютно не похожи друг на друга, но их объединяет страстное желание что-то понять в своей жизни: в прошлом, настоящем и, конечно, будущем. Ибо если этого не произойдет, то и будущего не будет.
Софія Андрухович3.4 Софія Андрухович – відома українська письменниця, перекладачка й публіцистка. В її доробку є прозові твори: «Літо Мілени», «Старі люди», «Жінки їхніх чоловіків», «Сьомга», «Фелікс Австрія», а також переклади: Мануела Ґретковська «Європейка», Дж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і келих вогню». «Сьомга» є свого роду інтимною автобіографією – солодкою і смачною одночасно. Оповідь Софії невибаглива і чутлива. Навіть гидкий вуайєрист наділений в її творі людськими рисами, а прості люди сповнені загадок і бажань. Саме завдяки манері написання письменниця створює атмосферу, яка містить елемент смутку і глибокого гуманізму.
Марія Матіос4.3 .Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі... Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману - «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири - як рідні - брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше... Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Австро-Угорської монархії, Першої світової війни та першої третини XX століття. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, «багатоярусний» сюжет, ненав'язливі роздуми над вічною дилемою Любові - Ненависті, Гріха - Спокути, дивовижне мовне багатство - ці неодмінні атрибути стилю Марії Матіос спонукають до глибокого думання, неприхованого захоплення й викликають потребу занурюватися в багатоликий і колоритний світ письменницької уяви й реальних знань. Кожен персонаж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопро-тестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони честі вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не є навпаки. А є саме так...
Сашко Ушкалов3.7 Захоплива фабула, гарна композиція та чудове почуття гумору!
Усе почалося через сонячне затемнення. Бо якщо вранці помити голову котячим шампунем, то вдень можна потрапити на зйомки дурнуватої реклами. А куди приведуть героя пригоди ввечері?
