Рецензии на книги — Ирина Власенко

У 1936-1938 роках під час громадянської війни в Іспанії було ухвалено рішення про вивезення дітей із сімей республіканців в інші країни, аби вберегти їх від війни. Серед країн, до яких вивозили дітей, був і СРСР: сюди потрапило 2895 дітей віком від 5 до 12 років. Якщо вірити рос-Вікіпедії, то дітей розміщували у спеціалізованих дитбудинках або у будинках відпочинку. Під час війни вже на теренах країни рад дітей евакуювали на схід. На відміну від інших країн, які повернули малих іспанців на батьківщину ще у 1939 році, совєти з цим не поспішали. Лише у 1957 році було підписано міжурядову угоду і в рідні краї повернулося (аж) 412 дітей.

Чесно кажучи, я про цей момент історії не знала взагалі. А між тим в Україні досі живуть нащадки тих іспанських дітей. І, судячи з історії Людмили Холодняк,…

Ірина Власенко "Чужі скарби".
⠀
Події роману відбуваються в Україні і у Франції. Авторка дуже вдало переплітає людські долі на тлі історії. Тут є все: згадки про Анну Ярославну та легенди про козаків-характерників, Голодомор, Друга світова війна, концтабори, репресії, колективізація, Революція Гідності, АТО. Усе цікаво. Усе виглядає доречним і гармонійним. Правдивим. Болючим. Я читала і співпереживала, як персонажам, так і рідній землі, яку споконвіку розривають загарбники.
⠀
Але фінал мене розчарував. Дуже розчарував. Надто солодко. Надто фальшиво.
⠀
Оцінка: 4/5.

Дивовижний роман. Ні, справді, дивовижний. Таку кількість штампів з масліту не найвищого гатунку в одному тексті не часто побачиш. Тут тобі й рокове, роковіше не буває, кохання, й негідник, що звабив таку наївну, наче вона втекла з пансіону шляхетних дівиць, незайманку, і Франція, й скарб, і, авжеж, багатозначні й глибоко кон'юнктурні роздуми про, ой лишенько, страдницю-Україну... Якщо ж додати до цього дуже "канцелярський", невитравно "журналістський" стиль... Сумно, одне слово.

Источник