Лучшая рецензия
Смотреть 1
Для мене Іздрик - це передусім "Острів КРК", "Воццек" і "Подвійний Леон" (не кажучи про "Четвер" "золотого періоду"). Це я читала в ніжні студентські роки. Два варіанти "Флешки", "Таке" теж не пройшли повз мене, як і вибірково якісь тексти з наступних книжок і збірок. Але це вже було щось зовсім інше. "Драмтіатр" і його музичні експерименти теж існували в якійсь паралельній дійсності. Натомість Іздрик-автор ставав для мене дедалі плутанішим, і навіть у найпрозоріших його поезіях відчувався якийсь чи то повний злам, чи то тільки надлам, який - принаймні так я це собі пояснювала - змушував його бути графоманом у буквальному розумінні (= писати щоденно, навіть розуміючи, що далеко не все з цього варте чиєїсь уваги). Є в цьому і сліди абстинентного синдрому, як не крути. "Summa" - проект…
