Цвіт яблуні

Це неймовірний твір. Не хочу писати пафосну фразу "до сліз", але ж я дійсно розчулена.

Біль, нестерпний біль, який відчуває батько, а ти - разом з ним. Переказувати сюжет безглуздо, тут треба говорити про метафори та образи, які вживає Коцюбинський. Чистий психологізм.

Поєднання смерті і народження - ось це воно.

Коли цвітуть яблуні, на душі якась неймовірна легкість. Хочеться сміятися, хочеться співати, хочеться обійняти весь світ. Біло-рожеві квіти надихають на прекрасне, вселяють надію, спонукають до якихось хороших справ. Яблуня цвіте. А маленьке життя відцвітає. У головного героя твору вмирає донька. Важко. Сумно. Не віриться, що ще недавно вона бігала босими ноженятами, раділа весні, сонцю, яблуневому цвіту. Ще недавно маленьке тільце було сповнене тепла і жагою до життя. А тепер вона вмирає. Батько не вірить, що таке могло статися з його дитиною. Що таке відбувається. Ось там, в сусідній кімнаті, хрипить, ледве дихає його дитина, а він ходить, думає, живе. Горить і поволі погасає свічка. Опадають додолу біло-рожевим дощем запашні пелюстки. Потроху згаса життя маленької дівчинки. Надії…

Назва твору навіює думки про таку бажану і далеку весну ( зараз у мене зима ), яка манить своєю свіжістю, легкістю, п'янким ароматом квітів, легким дзижчанням бджіл та джмелів, дзюркотінням струмочків та клубком думок у голові. Для кожного весна - це щось приємно-неземне, але не для головного героя цього живого етюду. Автор розповідає нам про найбільшу трагедію у житті кожного - смерть рідної людини. Він вдало передає почуття ліричного героя і лише людина з кам'яним серцем залишиться спокійною після таких подій. Сльози котилися по щоках, коли я читала твір. Мене вразило в саме серце і залишило глибоку рану якогось дивного відчуття...

Я вельмі памылілася, калі пачала чытаць гэтую кнігу ў тралейбусе, едучы на працу. Ужо пасля першых старонак мне стала дрэнна, хацелася вывернуцца навыварат, выцягнуць знутры боль і горыч, якія апанавалі. Усім сэрцам і душой я адчула сапраўднае гора бацькі, які ведае, што яго маленькі дзіцёнак-анёлак памірае. Ведае і нічога не можа з гэтым зрабіць. Б Е З Д А П А М О Ж Н Ы.

Я плакала.

Наколькі ўдала былі ўкроплены недарэчныя мужчынавы думкі пра раман і будучых дзяцей у думкі пра цяперашняе гора! Так па-натуральнаму. Па-сапраўднаму. Быццам шукаў у іх паратунак: хоць на хвілінку, секунду забыцца пра сваё няшчасце.

Дачытаўшы апошнюю старонку, я падумала: "Праблемы на працы? Непаслухмяныя дзеці? Сесія? Гэта ўсё такая лухта!"

Лухта, у параўнанні з сапраўднай бядой герояў твора. І не дай бог…

Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиха і душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи.

Це історія про біль. Про нестерпний і пекучий біль, який змушує тебе безцільно бродити хатою і вдивлятись в тіні від свічки на стінах, поки твоя дитина просто помирає. А ти нічим не можеш допомогти. Як це, коли розумієш свою безсилість, свою безпомічність? Коли просто змушений чекати неминучого? І жодної надії вже не лишилося... Тільки в останню хвилину з'являється якийсь просвіт, але і він згасає...

Ця історія навчає…

Шах і мат чмошніки і нитіки і всі, хто вважає себе нещасним. Справжнє нещастя, горе описане в цьому короткому оповіданні. "Нема в світі горя більшого, ніж коли батьки хоронять своїх дітей"...

Моє знайомство із творчістю Михайла Коцюбинського почалося уже давно. Вражень щодо його оповідань та уривків, прочитаних ще у ранньому віці, я не пам'ятаю, але надовго запам'яталась мені зустріч із "Дорогою ціною" - історія про Остапа та Соломію по-справжньому вразила мене. З того часу щоразу, коли я звертаюсь до його творчості, я заздалегідь очікую вражень. Вони можуть бути сильнішими, слабшими, але поки що точно небайдужими. "Цвіт яблуні" не став винятком - коротенька новела залишила у мені сильні емоції. Історія, описана у творі, залишила у мені свій відбиток, змусила співпереживати глибокому горю батька, горю, від якого не сховатися у деталях побуту, у повсякденних справах - усе невідступно нагадує про нього. Батько мимоволі пригадує буденні події, пов'язані з його донечкою, і у…

Еще совсем недавно я побывала в очень страшном месте.Это было отделение детской онколгии.Я видела детей больных страшной болезнью,я видела детей,которые выживут,увы,не все.И вот по школьной программе мне было задано прочесть "Цвіт яблуні" Михаила Коцюбинского.Тяжелое произведение,очень.Оно также связано с детской смертью,с переживаниями родителей,а именно отца девочки.Написано она невероятно хорошо,читать приятно,но читая новеллу чувствуешь горькое,тягучее чувство жалости,горя,несправедливости...Слезы на глаза у меня не навернулись,но горькая задумчивость, по поводу этого произведения, была у меня еще довольно долго.

Новелла очень сильная!Ее обязательно стоит прочесть!

И я бы написала этот отзыв(не посмею называть это рецензией,так как я их никогда и не писала) на украинском,но так его…

Не смотря на то, что это импрессионизм, я нырнула в новеллу и мне понравилось. Я наблюдала за мыслями главного героя и находила сходства со своими. История проникнута трагизмом, но так легко воспринималась. Я была поражена. Очень задел символизм в новелле. Кабинет-фото-свеча-цвет яблони - всё это характеризовало состояние главного героя. Я поражаюсь, как можно было так описать такое событие и высветлить его с такой стороны, что эта история чем-то притягивает. Под конец истории слёзы катились по моему лицу. Такое бывает не часто. Зацепило до глубины души.