3,4

Моя оценка

У драмі «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» яскраво відтворено панський побут, розбещеність, моральний бруд, душевну мізерність мешканців поміщицьких гнізд. У кількох сценах показано запізнілий спалах любовних почуттів у пристаркуватої пані Воронової і її незграбне залицяння до молодого панича — товариша її сина. Такий же розбещений чоловік Воронової і вкрай зіпсовані паразитичним побутом та нерозумним вихованням їх дітки. Під впливом аморального панського оточення розбестились, звиродніли і їх слуги. Глибоко трагічний психологічний підтекст полягає в тому, що саме тут, у розтлінному середовищі, зганьблена паничем Оксана пробує знайти…
Развернуть

Получить эту книгу или продать свою

Перейти

Лучшая рецензия на книгу

28 марта 2018 г. 15:06

2K

3.5 Спойлерно й дуже суб'єктивно

Ну чому всі п'єси про кохання мають нещасливий кінець? Вже набридло читати на цю тематику твори, доходити до кінця, і знову бачити, що головна героїня помирає? Хоч би раз щось новеньке придумали, чи що, наприклад, що герой кудись дівається, або його вбивають, або сам дума врізав. Погано так казати, але несподіваний кінець був би кращим, аніж повтор із книги в книгу. Отак читаєш-читаєш ці п'єси і в результаті нічого не запам'ятовуєш, бо сюжети всі схожі, всі лінії переплітаються між собою, тільки імена хіба що змінюються, й, може, їх вік. І все! Більш нічого, все однаково. Кінець у всіх творах однаковий. І це ще називається "великою спадщиною української літератури"? Ба-а, що вигадали! Нащо це вивчати в школах та інших закладах, те ж саме все? Я не розумію цього і навряд чи колись це…

Читать полностью

Форма: пьеса

Оригинальное название: Доки сонце зійде, роса очі виїсть

Дата написания: 1882

Язык: Украинский

Кураторы

Рецензии

Всего 1

28 марта 2018 г. 15:06

2K

3.5 Спойлерно й дуже суб'єктивно

Ну чому всі п'єси про кохання мають нещасливий кінець? Вже набридло читати на цю тематику твори, доходити до кінця, і знову бачити, що головна героїня помирає? Хоч би раз щось новеньке придумали, чи що, наприклад, що герой кудись дівається, або його вбивають, або сам дума врізав. Погано так казати, але несподіваний кінець був би кращим, аніж повтор із книги в книгу. Отак читаєш-читаєш ці п'єси і в результаті нічого не запам'ятовуєш, бо сюжети всі схожі, всі лінії переплітаються між собою, тільки імена хіба що змінюються, й, може, їх вік. І все! Більш нічого, все однаково. Кінець у всіх творах однаковий. І це ще називається "великою спадщиною української літератури"? Ба-а, що вигадали! Нащо це вивчати в школах та інших закладах, те ж саме все? Я не розумію цього і навряд чи колись це…

Читать полностью

Популярные книги

Всего 676

Новинки книг

Всего 553