Камінний хрест
Василь Стефаник
Лучшая рецензия на книгу
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
21 апреля 2016 г. 15:59
809
3
Ітак. Я побачив перед собою новелу, повну справжнього селянського говора (за що я красно дякую Стефанику). Проте не лишень цим може похизуватися даний твір, але й прекрасно ілюстрованим історичним фактом – еміграцією українців. МИ бачимо тугу людини, хай і не за панськими умовами життя, звісно, ні, але за своєю Батьківщиною, яка уособлюється в односельчанах. Ріки сльоз – це ріки гіркого прощання. Сім’я Дідуха – мільйони сімей українських селян. Вони не знали іноземних мов, не вміли писати і читати, але вони шукали кращої долі, а знаходили часто-густо свою смерть… Хрест – це кам’яна пам’ять.
Проте мені не вистачило сюжету, не вистачило завершення, надто розповідь була вигладжена, надто вона кидалася з крайності у крайність, надто сильно сюжетні дороги мінялися і йшли в різні боки. Я…
Сколько в селе помнят Ивана Дидуха, у него всегда была одна конячина, которой крестьянин обрабатывал горб, оставшийся ему в наследство от отца. Непонятно было, кто из них больше тянет плуг - Иван или лошадь, но мужчина никогда не кричал на скотину.
В селе Ивана все называли Переломаним, потому что на холме его когда продули ветры, с тех пор у него болит поясница.
Всю жизнь вкалывал Иван вокруг своего горба, завозил на него навоз, забивал колья, чтобы весенние воды не смывали почву.
Теперь же у Ивана полный дом гостей, собралось все село. Мужчина угощает их, но печальное то угощение. Думал ли он призвать людей на свадьбу сына, и произошло иначе. Умные и образованные сыны услышали из какого-то письма в Канаду и начали уговаривать мать. Если бы не они, никогда не покинул бы крестьянин своего села.
С соседями он вспоминает молодые годы, парубкування, тяжелую работу, все жизни, которое прошло здесь. Ругается на женщину, что она плачет, потому что ему самому очень грустно.
Иван просит односельчан произвести молитву за ними и рассказывает, что поставил на холме каменный крест с их именами. Пусть каждого года во время освящения земли они не забывают освятить и его горб. Ивану трудно расставаться со всем селом, людьми, но больше всего скучает ли он за тем бугром, всем своим жизнью, затраченным на эту неблагодатну землю.
Покидая родной дом, Иван показывает женщине на крест и говорит, что они рядятся на новую могилу.
Каменный крест / Камінний хрест (1968) СССР
Форма: новелла
Оригинальное название: Камінний хрест
Дата написания: 1899
Язык: Украинский
Рецензии
Всего 1
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
21 апреля 2016 г. 15:59
809
3
Ітак. Я побачив перед собою новелу, повну справжнього селянського говора (за що я красно дякую Стефанику). Проте не лишень цим може похизуватися даний твір, але й прекрасно ілюстрованим історичним фактом – еміграцією українців. МИ бачимо тугу людини, хай і не за панськими умовами життя, звісно, ні, але за своєю Батьківщиною, яка уособлюється в односельчанах. Ріки сльоз – це ріки гіркого прощання. Сім’я Дідуха – мільйони сімей українських селян. Вони не знали іноземних мов, не вміли писати і читати, але вони шукали кращої долі, а знаходили часто-густо свою смерть… Хрест – це кам’яна пам’ять.
Проте мені не вистачило сюжету, не вистачило завершення, надто розповідь була вигладжена, надто вона кидалася з крайності у крайність, надто сильно сюжетні дороги мінялися і йшли в різні боки. Я…
