Больше историй

16 декабря 2012 г. 23:34

393

ТРИНАДЦЯТА ЛЕГЕНДА

Діана Сеттерфілд, як справжня жінка, не любить говорити про свій вік. Відомо, що їй десь сорок років. Втім, вона має право на таємницю не тільки як жінка, але й як автор найзнаменитішого «готичного роману» наших часів. Як стверджують захоплені критики, їй вдалося повернути цьому жанру колишню славу, яка трохи померкла за часів Дафни дю Морьє.

Що ще відомо про неї?

Діана була старшою з трьох сестер… але не треба шукати паралелей з сюжетом роману. В одному з інтерв’ю письменниця сказала, що зненавидить кожного, хто насмілиться провести таку аналогію. Втім, за її словами, одна з її сестер, прочитавши роман, вирішила просити пробачення за те, що у віці 6 років вдарила її магнітофоном по голові.

Улюбленою книжкою Діани з дитинства стала «Джейн Ейр» Шарлоти Бронте – отже, ми зустрічаємо її в описі кожної ключової події «Тринадцятої легенди». Але, як визнає автор, її не дуже схвилювала історія гувернантки, що одружилася зі своїм паном. У її серці назавжди залишилась маленька Джейн – покинута, небажана дитина, яка знаходить дружбу, щоб невдовзі втратити її…

Читання – її головна пристрасть до цього часу, і це навіть іноді лякає Діану. Вона навіть питає себе – а чи не споріднена пристрасть до читання з алкогольною та наркотичною залежністю?

Утім, ця залежність не заважила Діані зробити вчену кар’єру, спеціалізуючись на літературі Франції ХХ століття. Вона вивчала життя і творчість Андре Жіда і викладала в університеті, але… не відчувала себе щасливою. Єдиними світлими моментами дня вона вважала ті часи, які вона могла присвятити читанню. У якійсь момент ситуація здалася їй абсурдною – вона вивчає чужу біографію, керує чужими життями – своїх студентів – але при цьому не знає, як владнати свою.

Як, мабуть, кожний шанувальник читання, Діана захотіла написати свою книгу, але вона довгий час вагалася, вважаючи, що письменник – це обов’язково неординарна людина. Себе ж вона вважала цілком пересічною особистістю. Але настав час, коли вона сказала собі: особистість автора може бути звичайною, але книга – неймовірною. І почала писати свою неймовірну книгу…

Комментарии


Вот благодаря таким восхваляющим историям и рецензиям я (да и очень многие на ЛЛ) была обманута. На самом деле очень "пустая" книга, она совершенно не заслуживает раздутого вокруг ажиотажа)))


Это ваше личное мнение, и я его уважаю, но я с ним не согласна. Сама дочитываю сейчас эту книгу, и мне она очень нравится. Отрезанностью от мира Энджелфилд напоминает Макондо у Маркеса, как и замкнутость каждого героя в своем собственном мире... Я ее стала читать как раз за счет спорных отзывов, подчас диаметрально противоположных. В итоге я, похоже, примкну к тем, кто считает эту книгу современным шедевром неоготического стиля.


Да, я наверное сильно резко высказалась, но не могу избавиться от чувства, разочарованости в обещанном "шедевре". Возможно это из-за того, что мною возлагались большие надежды на "Тринадцатую сказку"