Здається, було це у початковій школі. Прибіг до мене сусід по парті. Зарюмсаний. Бо копирсався у доументах та знайшов свідоцтво про те, що його всиновили. Запропонував разом бігти з дому.
Скільки було у мене розуму, що погодився?!
Всю ніч ховалися по сараях, куди перлися- не пам'ятаю. Серед ночі нас було знайдено. Замурзаних, серед вугілля.
Дурість моя ще й у тім, що це не був мій друг. Батьки до нього чудово ставилися, ні в чому не відмовляли. Чому на це погодився- досі не розумію. Зараз, коли матері вже немає, думаю: сільки болю їй завдавав.