На днях зустріла давнього знайомого. Розговорились. Зайшла мова за книжки. Виявилось, що обидвоє прочитали Площі та вежі. Я зауважила, що автор мене здивував з перших сторінок, адже зарахував мурашник до мереж, я ж завжди вважала мурашники ієрархіями. Знайомий хмикнув. Сказав, що в кінці книги згадується фреска Амброджо Лоренцетті під назвою "Алегорія доброго правління". Так от, його опис даної роботи наштовхнув на думку, що правління нагадує йому стабілізатор (які вони до речі і виробляють, до фотіків та відеокамер ). Тільки якщо в стабілізаторах зображення потрібно сумістити, то тут навпаки використовується ефект неповної години, коли поділка і стрілка не співпадають. Дорого ж іноді дається та стабілізація, але без неї світ не вилазив з військових сутичок. Люди дуже не люблять судилищ, тим паче, що події як череда причин та наслідків і де початок де кінець важко розібрати. Таке собі поєднання дрібного та великого, дрібному щастить частенько менше, але віддача теж може бути немала. Хоча дрібне і велике теж іноді на поділках, що не співпадають. Отака сталась розмова.