4 Історія однієї жінки

Завдання – витримати випробування життям якомога довше. Шанси на виживання – мізерні. Бо світ – не що інакше, як нагромадження бід і незгасне горнило страждань. І ті, що виживають, формують цей світ, попри те, що світ одночасно формує їх.

Вчора закінчила читати цю книгу і враження в мене двояке. От, який був початок!!! Все детально описано, так цікаво, було єдине бажання, щоб книга не закінчувалася. Перших сторінок 150, коли розповідалася історія - історія, що відкрила сутність походження.

Як не раз казала її мама, того, що є, вже не зміниш.
А те, чого не зміниш, треба мужньо витерпіти.

І як же складно йшли інші, кінцеві сторінки 400. Спочатку книга нагадувала Маргарет Мітчем «Віднесені вітром», - а героїня не Алму, а Скарлет. Хотілося чогось такого захопливого і цікавого. А вийшов трактат по науці біологія. Якщо вже писати більше про наукову сторону – то є наукові видання. А я, як читач, поставилася до книги, як до роману. Цікавого, а проте художнього роману.

І, так, я дочитала. Але не вийшло чогось грандіозного. Про Завтра Вранці – епізод мене взагалі не викликав нормальних емоцій.

І ніби книга по своїй сутті не погана, але якоїсь розірваної БОМБИ! – я не помітила.

Генрі, Пруденс, Ретта Снов, Джордж Гокс – герої на сторінках книги постають зі своїми характерами та принципами. Завдяки їм – історія набуває хоч якогось забарвлення.

Манера викладення думок зацікавила прочитати цього автора ще інакше щось. Щоб продовжити знайомство і зрозуміти, чи віднести її до «особливих» авторів.

По фіналу - в принципі авторка зробила його життєвим. Просто, якось на мене, то вже якось середину, аж дуже затягла, то й вийшов такий фінал.

Чи варто писати про жінок науковців?!? – Однозначно ВАРТО, і Гілберт створила свій варіант.