5

У цьому романі намішано багато чого вже давно відомого й прожитого/перечитаного: тут вам і історія Ромео та Джульєтти (авторка навіть залишає ім’я героя без змін), і Попелюшка з Принцом, і «життя після життя», і давно забуте прагнення людини «вибитися в люди», обігране з різних сторін (талант vs секс), а ще такі рідні й зрозумілі багатьом реалії 90-х, коли вже хотілося чогось крутого, надивившись перших безсмертних «Твін Пікс» і «Санта Барбари», але з/плати вистачало хіба на жуйки «Love is…».
Вона справді кохала його, а він – її. Вона й справді була самовпевненим стервом, як написано в анотації, але він примусив її дивитися на світ інакше – з висоти 50 поверхів, з денця очей, з картини. Чому ж так багато в чому оточуючі вважають себе досвідченішими й краще знають, як краще нам жити? І чому ми самі собі не дозволяємо бути щасливими?
Ця історія розказана начебто від імені головної героїні, але з такою самоіронією, з таким цинізмом, що й справді починаєш вірити у вічне кохання й захисні реакції організму/мозку на всякий непотріб та стреси.
Дуже оманлива й справді провокаційна книга. Містична, проте, як на мене, у ній більше справжнього, чесного й повсякденного нашого життя, аніж в «милі», яке спливає екранами наших телевізорів. Я справді не очікувала, що мені настільки сподобається книжка невідомої мені авторки, але ж «Коронація слова», та ще й майже десятиліття тому – це ознака якості.

Для тех, кто читает на русском

В этом романе намешано много чего уже давно известного и прожитого / перечитанного: тут вам и история Ромео и Джульетты (автор даже оставляет имя героя без изменений), и Золушка с Принцем, и «жизнь после жизни», и давно забытое стремление человека «выбиться в люди», обыгранное с разных сторон (талант vs секс), а еще такие родные и понятные многим реалии 90-х, когда хотелось чего-то крутого, насмотревшись первых бессмертных «Твин Пикс» и «Санта Барбары», но з / платы хватало разве что на жвачки «Love is ...».
Она действительно любила его, а он - ее. Она действительно была самоуверенной стервой, как написано в аннотации, но он заставил ее смотреть на мир иначе - с высоты 50 этажей, со дна глаз, из картины. Почему же так во многом окружающие считают себя более опытными и лучше знают, как лучше нам жить? И почему мы сами себе не позволяем быть счастливыми?
Эта история рассказана якобы от имени главной героини, но с такой самоиронией, с таким цинизмом, что действительно начинаешь верить в вечную любовь и защитные реакции организма / мозга на всякий хлам и стрессы.
Очень обманчивая и действительно провокационная книга. Мистическая, однако, на мой взгляд, в ней больше настоящего, честного и повседневного из нашей жизни, чем в «мыле», которое плывет по экранам наших телевизоров. Я действительно не ожидала, что мне настолько понравится книга неизвестного мне автора, но «Коронация слова», да еще и почти десятилетие назад - это признак качества.