5

Як можна було здогадатися - з Елеанор Оліфант не все гаразд. Але інколи простіше сказати, що все добре, ніж говорити про свої проблеми.

Ця історія про дівчину, яка жила стандартним життям. Вона сумлінно ходила на роботу, не беручи відпусток і лікарняних, щосереди говорила по телефону з матусею, щоп’ятниці їла піцу, а на вихідних залишалась вдома з кількома пляшками горілками. В неї не було друзів, і все залишалось би незмінним, якби одного дня Елеанор не закохалась в музиканта. Однак, саме ця подія змінює її життя.

Не сказала б, що в книзі якийсь інтригуючий сюжет чи якась неймовірна розв’язка. Але вона підкупила мене своєю щирістю, позитивом і добротою. Ця книга одна із тих, яку дочитуєш посміхаючись, бо все стало на свої місця.

Дуже класно молода британська письменниця підняла різні складні теми: психічні захворювання, знущання батьків над дітьми, байдужість до оточуючих - легко і невимушено, однак примушує задуматись. Загалом враження дуже позитивні.