5

Усі народи, а відтак і мій,
у чомусь винні, скоївши й не скоївши,
як винен той святий Варфоломій
за те Варфоломіївське побоїще.

О горе нам!.. Я вже як ті пророки,
що часом божеволіли з жалю.
Я знаю свій народ. Кляну його пороки.
Але за нього Господа молю!

А ви, що звикли роззявляти пащі,
злочинства наші множити стокрот, —
побійтесь Бога! Ви нічим не кращі
за мій сумний зацькований народ.

Я з величезним трепетом ставлюся до Ліни Костенко та її творчості. І тому, побачивши, що в другому семестрі ми проходимо її в університеті на курсі "Літературний стиль", то була дуже щаслива. (Та й узагалі, весь другоий семестр ми вивчаємо сучасну українську літературу, що не може не радувати).

Роман у віршах "Берестечко" мені сподобався. От уміє пані Ліна написати про важливе для народу простими й зрозумілими словами. І я дивуюсь, як у декілька рядочків можна вмістити стільки мудрості. Це магічний талант.

Це зовсім не розповідь про саму битву під Берестечком. Історія ведеться від імені Богдана Хмельницького. Цей твір — ніби щоденник його роздумів про все на світі (про причини поразки, про загарбницьку політику інших держав тощо).

Та крім політичних та патріотичних мотивів, у творі знайшлося місце й коханню та зраді. І це все не викликає якогось нерозуміння, бо переплітається дуже органічно.

Так просто й вишукано написано, що неможливо відірватися. Раджу.

Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.