4

Ще коли давно-давно я вперше читала Маркеса, його стиль відразу закохав мене у себе. Потім розумні люди розповіли мені про магічний реалізм — коли чари настільки буденні, що стають частиною звичного життя. Те саме і у Фрая, коли віття дерев складаються у руни, а номери автомобілів — у магічні формули.

Кларісе Ліспектор — бразилійська письменниця, і пише вона не так, як Маркес, але по-своєму магічно. "Час зірки" — роман з багатьма назвами, роман-гра, роман-загадка. Він розповідає про самотню непомітну дівчину Макабеа з Ріо, настільки сіру, що й вона сама не вважає себе чогось вартою. Однак Макабеа, попри всю недалекість, вміє бути щасливою з простих речей. Життя її химерне, коханий не надто відповідає взаємністю, однак Макабеа, як звірятко, тішиться кожному світлому дню.

Найцікавіше в книзі не стільки життєпис дівчини, скільки те, як ця історія розказана. Адже тут від самого початку присутній автор, і то не якийсь відсторонений, а живий і емоційний. Він представляється читачам, говорить, як його змучила ця історія і чому він змушений її розповісти, перепрошує за можливі огріхи, словом, всіляко нагадує, що це — лише написана книга. Однак хай в історії і небагато чарів, в тому, як з-під пера автора оживає розповідь, як він її творить, як ставиться до неї, і є справжня магія. І мені здається, що лиш автор любив Макабеа по-справжньому, адже був її творцем.