4

Ще одна книга з одного боку на тему, яка не раз описана в книжках авторів різних країн; а з другого боку, на ці теми потрібно постійно писати, щоб не повторилося. Щоб одній нації, під приводом безумця не прийшло в голову винищити іншу націю, звинувативши всю націю у можливих і не можливих гріхах. У місті Лева жила єврейська сім'я. Мама, тато, його батьки і двоє діточок. Була вони ювелірами. Дідусь помер, коли дізнався про напад Німеччини на Радянський Союз (бо знали на прикладі польських євреїв наслідки такого нападу для євреїв). Тата забрали, взяли контрибуцію, але все одно розстріляли. Бабуся вбили, коли вона стала на захист малої Міри, яка бовкнула те, що несподобалось німецькому офіцеру. Й з дружньої сім'ї залищилась тільки мати і двоє дітей.
Не буду тут описувати всі етапи поневірянь цієї сім'ї поки вони були у Львові всі і уже в трьох. Хочеться зупинитися тільки на одному моменті. Чому євреї не чинили опору, тим паче вони бачили як німецька навала чинила з їхнім народом в інших країнах. Чому до останнього вірили що з ними вчинять по іншому. До речі це стосується не тільки українських чи польських євреїв. Чому вони як ті телята йшли на смерть?
Де які радше б вмерли зразу ніж здалися ворогу, а тут просто платили що казали і вірили, що їх залишать в спокої.
Спочатку деякі герої мені здалися недостатньо живими, але в кінці, коли дізналась, що книга написана на реальних фактах, то все стало зрозуміліше. Головне було показати головних героїв, а думки і вчинки другорядних учасників, видно тільки через їх відношення до єврейської сім'ї.
Дев'ятсот днів без денного світла в схованці у хліву, з вірою в те що не здадуть, не знайдуть і що все це скінчиться.
Цікавою також була розповідь про сусідку. Про хустки, що їх надсилав брат з Канади - "моя прелесть", як сказав би один відомий багатьом герой.
І питання чи вчинили б так, як би Мірра не була схожа на Мар'яну. Як би ми себе повели в такій ситуації, відвернулися чи простягли руку допомоги.

Щодо мови твору. Багато львівської говірки, й трохи недоречні сучасні слова, яких на той час просто не існувало.

Русский вариант

Еще одна книга, с одной стороны, на тему, которая не раз описана в книжках авторов разных стран; а с другой сиорони, на эти теми нужно постоянно писать, чтобы не повторилось. Чтобы одной нации, под предводительством безумца не пришло в голову уничтожить другую нацию, обвинив всю нацию в возможных и невозможных грехах. В городе Львове жила еврейская семья. Мама, папа то, его родители і двое детей. Были они ювелирами. Дедушка умер, когда узнал о нападении Германии на Советский Союз (ибо знали на примере польских евреев последствия такого нападения для их нации). Отца забрали, взяли контрибуцию, но все равно расстреляли. Бабушку убили, когда она стала на защиту Мирры, которая сказала то, что не понравились немецкому офицеру. И от дружной семьи осталось только трое, мама и дети
Не буду описывать здесь все этапы бедствий этой семьи пока они были во Львове еще вместе и уже втроем.
Хочется остановиться только на одному моменте. Почему евреи не сопротивлялись, тем более они видели как немцы поступали с их народом в других странах. Почему до последнего верили, что с ними поступят по другому. Кстати это касается не только украинских и польских евреев, в других странах было также. Почему их народ как телята шли на смерть? Некоторые лучше бы умерли сразу чем сдались врагу, а здесь просто платили что просили и верили, что их оставят в покое.
Вначале некоторые герои мне казались недостаточно прорисованными, но в конце, когда узнала что книга написана на реальных событиях, то все стало понятно. Главное было показать главных героев, а мысли и поступки второстепенных участников, вид только через их отношение к еврейской семье.
Девятьсот дней без дневного света в укрытии в сарае, с верой что не сдадут, не найдут и что все это рано или поздно закончится.
Интересной вставкой был рассказ о соседке. О платках, которые присылал брат из Канады - "моя прелесть", как сказал бы один известный многим герой.
И вопрос поступили бы так, ясли бы Мирра не была похожа на Марьяну. Как бы мы себя повели в такой ситуации, протянули бы руку помощи или отвернулись.