Больше рецензий
3 июля 2017 г. 18:23
430
3 Всі хвороби від нервів
РецензияНеоднозначна і непередбачувана книга в плані оформлення і викладу матеріалу. Чудова обкладинка й плутана, місцями малозрозуміла, розмова на важливу тему під нею.
Дебора Леві піднімає проблему того, як травмовані психологічно батьки руйнують життя своїх дітей. І подає це у формі павутини думок і спостережень Софії - жінки, що доглядаючи за владною, примхливою і холодною матір"ю, втрачає десь саму себе. Загалом мені стало цілком зрозумілим, що ображена й покинута чоловіком Роуз знаходить порятунок у хворобі - так вона має можливість безупину шкодувати себе, намагається викликати почуття провини в чоловіка й прив"язати до себе (а заодне й покарати) власну доньку. Але чому Софія все своє життя присвячує служінню хворобі матері невідомо. Та й пошуки себе вона проводить якось надто дивно.
Європейські автори приділяють багато уваги вивченню психологічних "катаклізмів", особливо скандинави, й мені це цікаво, та спосіб, у який це зроблено цього разу, видався невдалим. Як варіант - недосконалий переклад. Думаю, ми менше копаємося у власних відчуттях і душах, бо досі основні зусилля йдуть на те, щоб просто вижити. Найщасливішими людьми себе вважають члени племені, що досі живе первинно-общинним ладом, здається, у Новій Гвінеї. Тобто прогрес і високий рівень життя оголюють нові підводні рифи (де живуть отруйні медузи), до яких треба бути готовим.
Поставила трієчку, тому що роман не виправдав моїх сподівань - під палаючим іспанським сонцем клубок думок і дій головної героїні не перетворився ні на мереживо, ні на вишивку. Але твір актуальний, у чомусь навіть екслюзивний, тому читати варто.
Комментарии
Нафига на русском сайте писать на своей мове? Дублируйте на русском или сидите на украинских сайтах. Сейчас еще татары придут писать рецензии на своем языке.
Неоднозначна и непредсказуема книга в плане оформления и изложения материала. Замечательная обложка и путаная, местами малопонятный, разговор на важную тему под ней. Дебора Леви поднимает проблему того, как травмированы психологически родители разрушают жизни своих детей. И подает это в форме паутины мыслей и наблюдений Софии - женщины, ухаживая за властной, капризной и холодной мать "ю, теряет где-то саму себя. В общем мне стало совершенно ясно, что оскорбленная и заброшенная мужем Роуз находит спасение в болезни - так она возможность без остановки жалеть себя, пытается вызвать чувство вины у мужчины и прив "связать к себе (а заодно и наказать) собственную дочь. Но почему София всю свою жизнь посвящает служению болезни матери неизвестно. И поиски себя она проводит как-то слишком странно. Европейские авторы уделяют много внимания изучению психологических "катаклизмов", особенно скандинавы, и мне это интересно, и то, как это сделано в этот раз выдался неудачным. Как вариант - несовершенный перевод. Думаю, мы меньше копаемся в собственных чувствах и душах, потому что до сих пор основные усилия уходят на то, чтобы просто выжить. Самыми счастливыми людьми себя считают члены племени, до сих пор живет первично-общинным строем, кажется, в Новой Гвинее. То есть прогресс и высокий уровень жизни обнажают новые подводные рифы (где живут ядовитые медузы), к которым надо быть готовым. Поставила троечку, потому что роман не оправдал моих надежд - под палящим испанским солнцем клубок мыслей и действий главной героини не превратился ни на кружево, ни на вышивку. Но произведение актуальной, в чем-то даже эксклюзивный, поэтому читать стоит.