5

Сідайте зручненько, заваріть собі теплого чаю, вкутайте ноги ковдрою. Нехай книгу освітлює тьмяне, але достатнє світло, а за вікном цвіте цьогорічна недовесна. Володимир Лис розповість вам історію. Ця історія - схожа на всі його інші, але вона теж особлива. Для мене все, що пов'язане з історією України і українських доль - особливе. Цього разу ви почуєте про долю однією сільської родини, котра мала нещастя жити в одній з найбуремніших українських часів. Вони бачили війну, колгоспи, вони пережили несправедливість і абсурдність радянської системи, вони кохали і ненавиділи, мріяли і чекали. В цій книзі (типово для Лиса) немає конкретної точки, навколо якої розвивається сюжет. Він просто поволі викладає історію життя родини. Народився - прожив - помер, а між цими словами - сотні днів, десятки років справжніх людських переживань, почуттів, емоцій. Як розминаються і знову сходяться їхні долі, які жорстокі і добрі люди трапляються на життєвій дорозі і кожен з них залишає слід на своїх ближніх.

Книгу треба читати не залпом, а поступово, по кілька десятків сторінок, щоб відчути це перенесення в часі, магічне занурення в життя однієї випадкової родини. Тоді починаєш вірити, що читаєш не художній твір, а справжній літопис чийогось життя. Неперевершений після смак після прочитаного.