3

Буремне покоління епохи джазу, з її надзвичайною життєвою енергією і хворобливою красою, з розкішним блиском діамантів у елегантних хвилях зачісок "гарсон", з дорогими платтями, щедро прикрашеними пір'ям, з безлімітними банківськими рахунками і такою ж кількістю гріхів і пороків, що плавають на дні келихів шампанського з дорогого богемського скла, - ховає дешеві душі за дорогою мішурою. Так само, як Френсіс Фіцджеральд нудотну історію свого життя, повну марнославства, пластмасової жертовності і зрад, прикрив сонячним сяйвом Лазурного узбережжя у гламурному світі дуже багатих людей.

Коли говорять про джаз, мають на увазі стан нервової напруженості, приблизно таким внутрішним відчуттям прошита наскрізь історія однієї сім'ї. Заможні американці відпочивають в Парижі, в Швейцарії, в Італії і Ніцці, розважаються, п'ють, влаштовують вечірки і заводять романи від нудьги. Нова зірка кіно - юна актриса Розмері відразу потрапляє в цей світ і закохується в чарівну і яскраву пару - Ніколь і Діка Дайверів - щасливе сімейство, що стало епіцентром зразкового богемного життя, за ширмою якого надійно приховується трагедія. Дівчина стає каталізатором незворотного процесу, який неминуче призведе до розпаду сім'ї, кар'єри, особистості, запущеного багато років тому, коли випадок зіштовхнув молодого психіатра Діка Дайвера з юною, але вже скажено багатою Ніколь Уоррен, що знаходилась на лікуванні в одній з швейцарських психіатричних лікарень. Вони закохуються і одружується з любові, знехтувавши медичну етику. З цього моменту починається поступова деградація Дайвера. З вченого, який поклоняється благородним ідеалам, з слуги людства він поступово перетворюється в особистого лікаря, опікуна, няньку власної дружини, в невгамовного організатора і творця красивого життя, в мага і чародія, винахідливість якого перетворює повсякденне буття в вічне свято. Організований ним для Уорренів «карнавал життя» не позбавлений приємності і для нього самого, він насолоджується розпустою, випивкою і скандалами, провокуючи власних друзів, але все це мізерно мало в порівнянні з тим, що він втрачає. А втрачає він талант, професійну обдарованість, кваліфікацію, душевну енергію і щедрість, тверезість мислення, інтерес до людей і смак до життя. Але найстрішніше, мабуть - це загроза переродження, що нависла над Діком в отруєній атмосфері шикарного уорреновського світу, початок розпаду особистості, яка втратила мету і сенс існування. Настає момент, коли він більше не потрібен Ніколь, не потрібен Уорренам, не потрібен науці і не потрібен самому собі. У нього вистачає сил на те, щоб «порвати з мільйонами». Але тільки на це і ні на що більше.

"Ніч ніжна" - роман складний, багатоплановий, багатошаровий. У ньому безліч дійових осіб, хтось живе в історії від початку і до кінця, інші виникають епізодично і потім йдуть з оповідання надовго або назавжди, але автор ходить по краю їх внутрішнього світу, не наважуючись пірнути туди з головою, тому показані тільки зовнішні події, а глибинні рушійні сили залишаються за кадром. Холодність стороннього спостерігача. Книга насичена сюжетними відгалуженнями, авторськими відступами, монтажними перебивками, хронологічними зрушеннями, в яких, здавалось, безнадійно заплутався сам Фіцджеральд, насильно вплутуючи в цей тупиковий лабіринт доль і читача. Написано блискуче, епоха теж виблискує і сяє море, але сама історія настільки нудотно-порожня, що за кілометр чути, як плавиться мозок.

Рецензия на русском...

Мятежное поколения эпохи джаза, с ее необыкновенной жизненной энергией и болезненной красотой, с роскошным блеском бриллиантов в элегантных волнах причесок "гарсон", с дорогими платьями, щедро украшенными перьями, с безлимитными банковскими счетами и таким же количеством грехов и пороков, плавающих на дне бокалов шампанского из дорогого богемского стекла, - прячет дешевые души за дорогой мишурой. Так же, как Фрэнсис Фицджеральд нудную историю своей жизни, полную тщеславия, пластмассовой жертвенности и измен, прикрыл солнечным светом Лазурного побережья в гламурном мире очень богатых людей.

Когда говорят о джазе, имеют в виду состояние нервной напряженности, примерно таким внутренним ощущениям прошита насквозь история одной семьи. Состоятельные американцы отдыхают в Париже, в Швейцарии, в Италии и Ницце, развлекаются, пьют, устраивают вечеринки и заводят романы от скуки. Звезда кино - юная актриса Розмэри сразу попадает в этот мир и влюбляется в очаровательную и яркую пару - Николь и Дика Дайверов - счастливое семейство, которое стало эпицентром образцовой богемной жизни, за ширмой которой надежно скрыта трагедия. Девушка становится катализатором необратимого процесса, который неизбежно приведет к распаду семьи, карьеры, личности, запущенного много лет назад, когда случай столкнул молодого психиатра Дика Дайвера с юной, но уже чертовски богатой, Николь Уоррен, которая находилась на лечении в одной из швейцарских психиатрических больниц. Они влюбляются и женится по любви, презрев медицинскую этику. С этого момента начинается постепенная деградация Дайвера. С ученого, который поклоняется благородным идеалам, с слуги человечества он постепенно превращается в личного врача, опекуна, няню своей жены, в неугомонного организатора и создателя красивой жизни, в мага и чародея, изобретательность которого превращает повседневное бытие в вечный праздник. Организованный им для Уоррена «карнавал жизни» не лишен приятности и для него самого, он наслаждается развратом, выпивкой и скандалами, провоцируя своих друзей, но все это ничтожно мало по сравнению с тем, что он теряет. А теряет он талант, профессиональное одаренность, квалификацию, душевную энергию и щедрость, трезвость мышления, интерес к людям и вкус к жизни. Но самое страшное, наверно - это угроза перерождения, нависшая над Диком в отравленной атмосфере шикарного уорреновського мира, начало распада личности, которая потеряла цель и смысл существования. Наступает момент, когда он больше не нужен Николь, не нужен Уорренам, не нужен науке и не нужен самому себе. У него хватает сил на то, чтобы «порвать с миллионами». Но только на это и ни на что больше.

"Ночь нежна" - роман сложный, многоплановый, многослойный. В нем множество действующих лиц, кто-то живет в истории от начала и до конца, другие возникают эпизодически и затем идут из книги надолго или навсегда, но автор ходит по краю их внутреннего мира, не решаясь нырнуть туда с головой, поэтому показаны только внешние события, а глубинные движущие силы остаются за кадром. Холодность стороннего наблюдателя. Книга насыщена сюжетными ответвлениями, авторскими отступлениями, монтажными перебивками, хронологическими сдвигами, в которых, казалось, безнадежно запутался сам Фицджеральд, насильно впутывая в этот тупиковый лабиринт судеб и читателя. Написано блестяще, эпоха тоже сверкает и сияет море, но сама история настолько приторно-пустая, что за километр слышно, как плавится мозг.