Больше рецензий

dolli_k

Эксперт

субъективно обо всём

4 декабря 2016 г. 11:25

5K

4.5

У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.

После неплохо прошедшего знакомства с поэзией Анны Ахматовой о любви я решила приступить к какому-нибудь более серьёзному её произведению. Мой выбор пал на данную поэму.

Это очень сильная поэма. Пронзительная. После неё невозможно не расстроиться. Невозможно не разозлиться на этот мир за его жестокость и несправедливость.

Ахматова очень простыми словами смогла описать всю суть тоталитарного режима. Она передала страдания матерей, тоску за мужьями и сыновьями. Она передала надежду. Надежду на то, что когда-нибудь всё изменится. А изменилось ли?..

Комментарии


А хіба є щось серйозніше за любов =) ? Мені здається, вся творчість Ахматової "пронзительная". Я познайомилась з її віршами в твоєму віці й досі вважаю її геніальною в увіх аспектах. На півсходинки вище тільки Ліна Костенко.


У мене просто не дуже добре складається з поезією. Я люблю Ліну Костенку (у мене, до речі, є ще одна її зббірка, яку я ніяк не прочитаю). А от з Ахматовою склалося.
Просто описи трагічних подій, от я й назвала це "більш серйозним".


Я зрозуміла, що ти маєш на увазі, Дарусю, це я так жартую ("плоске" почуття гумору, ага, але це, напевне, генетичне). Я в поезію теж не закохана по вуха, але Ахматова десь відчувається чи розуміється на іншому рівні. Я завжди вважала, що людині подобається те, що вона розуміє підсвідомо, що їй близьке духовно, а це головою не осмислиш. Принаймні, саме так в мене склались стосунки із "Бумбоксом" (+ неймовірний тембр Хливнюка), наприклад.


Ой, я теж "Бумбокс" дуже люблю)))