5

Щойно дочитала роман "Забудь-річка" Братів Капранових, знаходжусь в стані "книжкового похмілля" і не можу не поділитись враженнями, хоч писака з мене такий собі)

"У дохристиянські часи люди вірили, що між світом живих і світом мертвих протікає Забудь-річка, і коли через неї перелітає душа, одразу забуває все, що було по той бік. Так от, комуністи взялися копати таку річку в реальності. Річку, яка розділила дітей та батьків. Розірвала спадковість. Забудь-річку вирито у кожній родині, поперек людської пам'яті. Пам'яті поколінь."

Ідея роману - пам'ять роду, пам'ять про своє коріння, яку треба знати і оберігати, бо без того немає нації. Історична пам'ять народу живить національну свідомість.
Переповідати сюжет не стану, бо сама не люблю, коли все відомо наперед. Але кількома словами скажу. У вирі Великої Вітчизняної міцно переплелися три людські долі, три молоді хлопці - комсомолець Павло, студент Святослав і польський жовнір Степан під одним ім'ям опиняються по різні боки барикад - дивізії Ваффен СС «Галичина», Червоній армії та УПА. Вражає до сліз та кількість випробувань, яка випала на долю нашого народу, зруйнувала їхні життя, родини. Вражає жага до свободи. Я навіть не знала, що існувало стільки різноманітних армій, об"єднань, які боролися за волю України і навіть до дивізії "Галичина" (це стало для мене відкриттям) багато людей йшло добровільно, щоб навчитися воювати і виборювати незалежність своєї держави. Дуже ретельно прописано історичне тло подій - одяг, зброя, мова, факти.
Книга заставила задуматися над тим, а що я знаю про свій рід? І хоч знаю більше ніж герої, та з'явилося бажання дізнатися більше.