4.5

Квітучі гілки сливи і вишні, прозора пагода з тонкими паперовими стінами, шурхіт татамі і шовкових занавісок, тихі звуки сямісену, пряний аромат спецій, приготованих на крихітному столику для початку чайної церемонії - всього лиш декорація до красивої східної казки. Загадкова, надзвичайно граціозна, незрозуміла жінка з вибіленим обличчям, яскраво-червоними губами, з хитромудрою, ніби восковою зачіскою-іграшкою і ходою-дріботінням лебедя - принцеса, цієї казки. Майорять широкі рукави її блакитного з жовтим кімоно, розшитого золотими драконами, побрязкують срібні дзвіночки-сережки, обличчя випромінює доброзичливість і гостинність. Насправді це не казка, не фантазія і навіть не голлівудська мелодрама. Це просто шматочок вчорашньої і сьогоднішньої Японії, де все ще живуть незвичайні і найбажаніші жінки, компанія яких навіть через сотні років так необхідна чоловікам, жінки, що викликають погано приховану злобу і заздрість - гейші.

Гейші - уособлення веселого і безтурботного існування з безхмарним небом над головою, екзотичні квіти, прекрасні метелики, що пурхають навколо втомлених «господарів життя» - чоловіків. Витончені, немов порцелянові статуетки, кокетливі, дотепні і надзвичайно еротичні - гейші спеціально створені для чоловіка, щоб підкреслити його власну винятковість, його значимість і неповторність. Гейші продають своє мистецтво, а не тіло, але від шматочка оголеної руки гейші, ненароком виставленої на показ, чоловіки божеволіли від бажання, їх шарм дурманить, як саке, а голос ніжніший сакури. Гейші - не куртизанки, хоч продають свою невинність на таємному аукціоні, гейші - не дружини, вони - жінки приховані покровом ночі, які створюють інший, таємничий світ, де панує краса і бажання. Вони - жриці мистецтва, здатні творити історію одним помахом довгих вій.

Загадкова і чарівна Японія відкриває таємниці знаменитих чайних будинків і розкриває секрети розкішних гейш. Артур Голден проводить читача дорогою життя маленької дівчинки Чіо, яка втратила сім'ю, була продана в рабство, де доля легким помахом віяла зробить з прислуги Чіо королеву гейш Кіото - Саюрі, і занесе в таємничий і закритий, прекрасний, але жорстокий світ гейш. Світ ворожнечі, суперництва і витончених жіночих інтриг, де за маскою байдужості і шарами білил киплять почуття. Суперництво і ревнощі, бажання любити і заборона на почуття. Адже, по суті, так відбувається майже з усіма жінками - рано чи пізно доводиться вдягати маску. Посміхатися, а щоб ніхто не бачив сліз, навчиться підкорювати одним поглядом. Не любити, тільки зваблювати. Бути насолодою, але при цьому знати своє місце. Красива лялечка, яка крутиться в танці з віялом. Крутиться стільки, скільки треба, щоб погляд на ній відпочив. А Саюрі любила великою, пронесеною через десятиліття любов'ю. Дівчинка з очима кольору дощу була суцільним викликом світу гейш, де просто необхідно залишатися байдужою і відстороненою, вона наважувалася висловлювати почуття. Дівчинкою вона бігла по дахах, щоб знайти загублену сестру, а в дорослому житті - бігла по лезу ножа, щоб віднайти кохання. Життя Саюрі було схоже на танець з віялами. Опанувавши мистецтво - не випускати його з рук, ловити, підкинувши - майже не дивлячись. Робити впевнені кроки на незручних гета. І ховати за шарами шовкових одягів своє серце. Саюрі зуміла стати не розвагою, а Любов'ю. Тією, якій не треба думати, як убити поглядом. Тому, що вона вже вбила наповал.

Рецензия на русском...

Цветущие ветки сливы и вишни, прозрачная пагода с тонкими бумажными стенами, шорох татами и шелковых занавесок, тихие звуки сямисэна, пряный аромат специй, приготовленных на крошечном столике для начала чайной церемонии - всего лишь декорация к красивой восточной сказки. Загадочная, чрезвычайно грациозная, непонятная женщина с выбеленными лицом, ярко-красными губами, с замысловатой, восковой прической-игрушкой и походкой лебедя - принцесса этой сказки. Развевающиеся широкие рукава ее голубого с желтым кимоно, расшитого золотыми драконами, позвякивают серебряные колокольчики-серьги, лицо излучает доброжелательность и гостеприимство. На самом деле это не сказка, не фантазия и даже не голливудская мелодрама. Это просто кусочек вчерашней и сегодняшней Японии, где все еще живут необычные и самые желанные женщины, компания которых даже через сотни лет так необходима мужчинам, женщины, что вызывают плохо скрываемую злобу и зависть - гейши.

Гейши - олицетворение веселого и беззаботного существования с безоблачным небом над головой, экзотические цветы, прекрасные бабочки, порхающие вокруг уставших «хозяев жизни» - мужчин. Изящные, словно фарфоровые статуэтки, кокетливые, остроумные и очень эротические - гейши специально созданные для мужчины, чтобы подчеркнуть его собственную исключительность, его значимость и неповторимость. Гейши продают свое искусство, а не тело, но от кусочка обнаженной руки гейши, ненароком выставленной на показ, мужчины сходили с ума от желания, их шарм дурманит, как сакэ, а голос нежнее сакуры. Гейши - не куртизанки, хотя продают свою невинность на тайном аукционе, гейши - не жены, они - женщины скрытые покровом ночи, которые создают другой, таинственный мир, где царит красота и желание. Они - жрицы искусства, способные творить историю одним взмахом длинных ресниц.

Загадочная и прекрасная Япония открывает тайны знаменитых чайных домов и раскрывает секреты роскошных гейш. Артур Голден проводит читателя по дороге жизни маленькой девочки Чио, которая потеряла семью, была продана в рабство, где судьба легким взмахом веера сделает из прислуги Чио гейшу Саюри, и занесет в таинственный и закрытый, прекрасный, но жестокий мир гейш, где подруги становятся врагами, а за маской безразличия и слоями белил кипят чувства. Соперничество и ревность, желание любить и запрет на чувства. Ведь, по сути, так происходит почти со всеми женщинами - рано или поздно приходится надевать маску. Улыбаться, а чтобы никто не видел слез, научится покорять одним взглядом. Не любить, только обольщать. Быть удовольствием, но при этом знать свое место. Красивая куколка, которая крутится в танце с веером. Крутится столько, сколько надо, чтобы взгляд на ней отдохнул. А Саюри любила. Девочка с глазами цвета дождя была сплошным вызовом мира гейш, где просто необходимо оставаться равнодушной и отстраненной, она решалась выражать чувства. Девочкой она бежала по крышам, чтобы найти потерянную сестру, а во взрослой жизни - бежала по лезвию ножа, чтобы найти любовь. Жизнь Саюри было похоже на танец с веерами. Овладев искусством - не выпускать его из рук, ловить, подбросив - почти не глядя. Делать уверенные шаги на неудобных гэта. И прятать за слоями шелковых одежд свое сердце. Саюри сумела стать не развлечением, а Любовью. Той, которой не надо думать, как убить взглядом. Потому что она уже убила наповал.