3.5

«Принцеса спецій» - це книга, зіткана з краплі містики, мірної ложечки магії і ароматів сушених трав, помножених на пригоршню яскравих фарб Індії в поєднанні з красивими прикрасами, кольоровими сарі, мереживними мехенді і духм'яними пахощами спеціїв, вона занурює в казковий світ міфів, передбачень і барвистих запахів східних прянощів.

Маленький індійський магазинчик, в якому повітря густе і пряне від запаху приправ, став храмом спецій і палацом для принцеси Тіло. Там невловимою золотою хмаринкою розсипається жовта куркума, така ніжна, наче пил з крилець метелика, оберігаючи від злого ока. Листки бурого, як бруд, фенхелю танцюють на осінньому вітрі, приносячи дух змін, остуджуючи запал. Погрозливо шипить перець, червоний, яки кров, як тліюче вугілля, як підірване серце вулкану, злобно пропалюючи нутрощі він сповіщає про ненависть і помсту. Терпкий коріандр - задовольнить пристрасть, орегано - зробить вас щасливішим, шафран принесе любов та енергію, запашна кориця - допоможе зблизитися, а шматочок імбиря - додасть хоробрості. Там, за прилавком сидить згорблена стара в сарі, готова закликати чарівну силу прянощів, щоб допомогти нужденному виконати його бажання, але разом з тим вона не має права втручатися в їхнє життя. Три грізних і загадкових правила керують нею по житті: не дозволяти людям торкатись своєї шкіри, не дозволяти почуттям торкнутись серця і ніколи не покидати стін крамнички. Вона - сповідник і лікар людських душ, віщунка і Володарка спогадів, розрадниця і подруга. Вона - принцеса Спецій, безстрашна Тіло, названа в честь однієї з прекрасних танцівниць бога Брахми, красуня замкнута в тілі немічної старої. Добре серце, чисті очі і смагляві руки, занурюються то в одну, то в іншу пахучу суміш. Кожному - своє: листочок, корінь, порошок. Прянощі вирішують, прянощі диктують свою волю, їм легко довірити свою долю. І ніщо не порушувало спокій в крамниці зі спеціями, поки в неї не увійшов Одинокий Американець. Тільки він зміг побачити перед собою не жінку з в'ялою шкірою і хворими суглобами, а душу молодої, енергійної дівчини. Він кинув в душу Тіло зерно шафрану, яке виросло в суцвіття справжнього кохання, заради якого принцеса порушує правила, а разом з тим, зраджує спеціям, адже один його погляд пекучіший червоного перцю, дотик обпалює, як в"язка молодої кропиви, а запах п'янкіший, ніж пряність кориці. Спеції перестають допомагати Тіло, коли в її серці з'являються перші сумніви, мрії і бажання.

Далі щіпка провини, аршин пристрастей, гора неприємностей і ось вам ядреная суміш цієї книги. Тіло кидається між забороненим щастям зі своїм чорноволосим Вороном і тим боргом, який вона має перед спеціями і тими людьми, проти яких обернулась потужна сила зради спецій. Це не просто історія про кохання, це історія про вибір. Це історія про відповідальність за свої дії і бажання. Історія про духовність та національну ідентичність, адже що бере з собою людина, залишаючи рідну землю? Улюблену кухню, строгі правила, знаки на руках і обличчі - з унікального малюнка губ, брів, очей... і вічну любов до Батьківщини. Історія, яка написана дуже просто, але ароматно. Я йшла по цій книзі, не торкаючись її стопами. Я крокувала плавно, немов ширяючи по повітрю. Ця книга дуже повітряна, але не поверхнева. Легка, але не легковажна. А ще така казково-наївна, часом нелогічна, невибаглива, неглибока, яка не претендує на золоті гори з похвали і літературні премії, яку можна любити за спеції і Принцесу, за саму Принцесу спецій і блискучу красу Індії на одній з вулиць Америки.

Рецензия на русском...

«Принцесса специй» - это книга, сотканная из капли мистики, мерной ложечки магии и ароматов сушеных трав, умноженных на пригоршню ярких красок Индии в сочетании с красивыми украшениями, цветными сари, кружевными мехенди и душистыми ароматами специи, она погружает в сказочный мир мифов, предсказаний и красочных запахов восточных пряностей.

Маленький индийский магазинчик, в котором воздух густой и пряный от запаха приправ, стал храмом специй и дворцом для принцессы Тило. Там неуловимым золотым облаком рассыпается желтая куркума, такая нежная, как пыль с крыльев бабочки, оберегая от злого глаза. Листья бурого, как грязь, фенхеля танцуют на осеннем ветру, принося дух перемен, остужая пыл. Угрожающе шипит перец, красный, как кровь, как тлеющие угли, как подорванное сердце вулкана, злобно прожигая внутренности он сообщает о ненависти и мести. Терпкий кориандр - удовлетворит страсть, орегано - сделает вас счастливее, шафран принесет любовь и энергию, душистая корица - поможет сблизиться, а кусочек имбиря - придаст храбрости. Там, за прилавком сидит сгорбленная старуха в сари, готова призвать волшебную силу пряностей, чтобы помочь нуждающемуся выполнить его желание, но вместе с тем она не имеет права вмешиваться в их жизнь. Три грозных и загадочных правила управляют ею по жизни: не позволять людям прикасаться к своей коже, не позволять чувствам коснуться сердца и никогда не покидать стен лавки. Она - исповедник и врач человеческих душ, прорицательница и властительница воспоминаний, утешительница и подруга. Она - принцесса Специй, бесстрашная Тило, названа в честь одной из прекрасных танцовщиц бога Брахмы, красавица замкнутая в теле немощной старухи. Доброе сердце, чистые глаза и смуглые руки, погружаются то в одну, то в другую смесь. Каждому - свое: листочек, корень, порошок. Пряности решают, пряности диктуют свою волю, им легко доверить свою судьбу. И ничто не нарушало покой в ​​магазине со специями, пока в нее не вошел Одинокий Американец. Только он смог увидеть перед собой не женщину с дряблой кожей и больными суставами, а душу молодой, энергичной девушки. Он бросил в душу Тило зерно шафрана, выросшее в соцветия настоящей любви, ради которого принцесса нарушает правила, а вместе с тем, изменяет специям, ведь один его взгляд жгучее красного перца, прикосновение обжигает, как вязка молодой крапивы, а запах слаще, чем пряность корицы. Специи перестают помогать Тело, когда в ее сердце появляются первые сомнения, мечты и желания.

Далее щепотка вины, аршин страстей, гора проблем и вот вам ядреная смесь этой книги. Тело мечется между запрещенным счастьем со своим черноволосым Вороном и тем долгом, который она перед специями и теми людьми, против которых обернулась мощная сила измены специй. Это не просто история о любви, это история о выборе. Это история об ответственности за свои действия и желания. История о духовности и национальной идентичности, ведь что берет с собой человек, оставляя родную землю? Любимую кухню, строгие правила, знаки на руках и лице - из уникального рисунка губ, бровей, глаз ... и вечную любовь к Родине. История, написанная очень просто, но ароматно. Я шла по этой книге, не касаясь ее стопами. Я шла плавно, словно паря по воздуху. Эта книга очень воздушная, но не поверхностная. Легкая, но не легкомысленная. А еще такая сказочно наивна, немножко нелогична, неприхотливая, неглубокая, которая не претендует на золотые горы с похвалы и литературные премии, которую можно любить за специи и Принцессу, и блестящую красоту Индии на одной из улиц Америки.