5

Після прочитання такої книги неодмінно стаєш оптимістом, віриш у краще і відчуваєш легкий сум. Кажуть, справжньої жіночої дружби не існує. Я теж не змогла пронести через роки дружні почуття до своїх товаришок. Неодмінно хтось виявляється занадто балакучим. надміру розкутим, нав‘язливим, хтось когось переростає.
Авторка переконує, що дружба є. Вона знайомить нас із чотирма своїми героїнями, які багато в чому реалізувалися, загалом задоволені тим, що мають, проте час від часу зупиняються й запитують себе: "Хто зі мною?", "Де я?", "Чого хочу?". У них є прагнення, нереалізовані мрії, вони близькі нам, пересічним жінкам, своєю миттєвою невпевненістю, сумнівами, бажанням бути коханими й кохати.
Зміни у своєму житті Луїза, Магда, Ірина та Галина пов’язують із дією магічного предмету, але мені здається, що все склалося завдяки особистим якостям, бажанню й зусиллям самих героїнь.
Нотку суму вносить історія Ірини та Андрія. Так укотре переконуєшся, як багато в нашому житті залишається несказаним, нез’ясованим, болючим.
Окрема подяка авторці за неперевершену атмосферу Західної України, старовинні традиції та орнаменти.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

После прочтения такой книги непременно становишься оптимистом, веришь в лучшее и чувствуешь легкую грусть. Говорят, настоящей женской дружбы не существует. Я тоже не смогла пронести через годы дружеские чувства к своим подругам. Обязательно кто-то оказывается слишком разговорчивым. излишне раскованным, навязчивым, кто-то кого-то перерастает.
Автор утверждает, что дружба есть. Она знакомит нас с четырьмя своими героинями, которые во многом реализовались, в целом довольны тем, что имеют, однако время от времени останавливаются и спрашивают себя: "Кто со мной?", "Где я?", "Чего хочу?». У них есть устремления, нереализованные мечты, они близки нам, рядовым женщинам, своей мгновенной неуверенностью, сомнениями, желанием быть любимыми и любить.
Изменения в жизни Луиза, Магда, Ирина и Галина связывают с действием магического предмета, но мне кажется, что все сложилось благодаря личным качествам, желанию и усилиям самих героинь.
Нотку печали вносит история Ирины и Андрея. Так в очередной раз убеждаешься, как много в нашей жизни остается несказанным, невыясненным, болезненным.
Отдельная благодарность автору за непревзойденную атмосферу Западной Украины, старинные традиции и орнаменты.