5

Моторошна, жахлива, огидна книга, але я нею зачарована. Зовсім не сподівалась на такий сюжет і емоції. Зазвичай я уважно читаю анотацію, іноді окремі відгуки, а тут просто взялась до читання без жодної підготовки. Я звикла, що всі явища (в моєму випадку хвороби) мають причину, а розібравшись з причинами, можна знайти пояснення і ліквідувати наслідки.

Але Клегг (головний персонаж) настільки осоружна особа, що шукати етіологічні чинники його поведінки мені не хотілось. Є купа людей, що отримали психологічні травми в дитинстві, виплекали в собі тонни комплексів, але позбавляти іншу, собіподібну, істоту всього, щоб вдольвонити власні абстрактні бажання, просто немислимо. Вразили його емоційна холодність, яка поєднується із відсутністю будь-якого співчуття і дріб"язковою маніакальною обережністю. Він отримував задоволення від єдиного - володіння/колекціонування. І яка різниця мова йде про метеликів чи жінок... Клегг не міг достойно оцінити чи насолодитись живописом, літературою, музикою, але впивався красою ув"язненої дівчини чи своїх метеликів. І це надто символічно. Він пишається тим, що ніби дбає про полонянку і виконує її примхи, не змушує Міранду до статевих стосунків, хоча має таку можливість. Але насильство моральне в сотні разів жорстокіше і потворніше за насильство фізичне. Хоча про це він не думає, тільки про те який він пристойний, акуратний, стриманий, охайний і т.д. Я завжди вважала, що психіатричні хвороби, це найгірше, що може статись з людиною (гірше за рак!), але тепер сумніваюсь, що маніяки мають хвору психіку - це просто виродки і все!

Міранда відійшла для мене на другий план. Звичайна дівчинка із своїм поглядом на життя і світ, із своїми проблемами і бажаннями. Я її щиро шкодувала, бо потрапити в таку пастку, це більше ніж трагедія. Але її надія на порятунок, віра в те, що якось вдастся вирватись, мрії про майбутнє - мистецько-богемне і тихе сімейне - показують силу духу цього "метелика". А окремі деталі з щоденника Міранди допомогли намалювати в уяві доконаний образ Клегга.

Манера письма Фаулза по-своєму заворожує. Вартує похвалити й переклад. Дуже атмосферно. Я ніби побувала в тому бридкому підвалі із застояним гидотним повітрям і стінами, що насуваються з усіх боків.

The Guardian писали, що жодна книга не зробить вас поціновувачем свіжого повітря більше, ніж ця жахлива історія кімнатного ув"язнення, і це щира правда.