Дуже боялась починати читати прозу Франка, бо ще зі школи наді мною навис стереотип про те, що класика - це нудно, а українська класика - то й подавно. Але я лишилась приємно вражена - повість є цікавою, емоційною і добре приправленою бойківським говором.
"Борислав сміється" - направду дуже реалістина річ. Читаючи, спостерігаємо за життям ріпників, нафтарів, заможних жидів та інших жителів Борислава і Дрогобича без прикрас, переймаємось їх бідами та горем. Але наприкінець повісті переконуємось, що багатство не завжди запорука щасливого життя, а бідність та злидні не завжди йдуть поряд з нещастям.