4

Безумовно, хрестоматійний твір "Зачарована Десна" не може бути поганим за своїм визначенням. Хоча... Ні, не подумайте, нічого поганого не скажу в адресу цього твору. Хоча є декілька програмних творів, які просто не вражають. Проте "Десна" тим-то від них і відрізняється.

Знаєте, буває надзвичайно важко критикувати такі теплі, часом смішні твори, які настільки прославлені, що чужа критика їм вже явно ні до чого. Мільйони читачів – красномовніше слів. І дійсно, хіба зможе занепаплюжити моя сумнівна рецензія всім відомий твір? Проте досить. Довженко у творі пов'язує все своє життя з річкою, з великою для нього маленького Десною, якою час від часу гуляють леви, пролітає ворона-чарівниця, прабабця лає його й світ... Повість складена з маленьких уривків-спогадів, які стрибають, як сонячні зайчики.

Я завжди любив такі близькі кожному, по-родинному теплі твори. В них є своя атмосфера, аура, яку гріховно порушувати. Ти заливаєшся сміхом, адже це дитинство... Письменник повертає тебе у свої безтурботні часи, тому ти стаєш частиною його життя. “Зачарована Десна” – це величезне одкровення, таїна, у яку нас посвячує автор. Я не зміг зостатись байдужим, адже такий оптимістичний твір не може лишатися без уваги.

Проте лише на останніх сторінках відкривається істинний смисл: описати нещастя. І були нещасливими батьки Сашка, його дід і бабця, адже були вони народжені нерівними, без привілеїв, все життя працювали, а ви знаєте, що у матеріальному гине духовне. Це тихий голос проти нерівності, проти бідності, тихий голос, який одночасно й прославляє й зневажає.