4

Найстрашніший жах, який тільки можна собі уявити - це реальне життя. Можна скільки завгодно захоплюватися відірваними головами, тоннами «натуральної» крові, всякими цими акторськими «штучками» фільмів - дриганя ногами, перекошеними обличчями, потойбічними хрипами і стогонами. Але як тільки ти бачиш документальні кадри з реального життя - відразу тверезієш. Страшно - не зображення смерті. Страшна смерть. Справжня.

Власне, про це документальна книга Роберта Грейсміта - "Зодіак". Адже вона про вбивства. І вбивць. І тих, хто цих вбивць шукає. І про нас з вами, що поруч з цими вбивцями живуть. Але аж ніяк не про випущені кишки, і розбризкану по асфальту кров. Це не детективний трилер за голівудським сценарієм. Це книга-викриття, де вбивця нудний. І ніякої системи, ніяких майстерно «спроектованих» загадок, шарад, і жахливих історій з минулого злочинця. Замість цього недолугі листи в редакції газет, зашифровані «кодом бойскаутів» з дитячих книг, дурні вимоги носити «гудзик Зодіаку» і невмотивовані випадкові вбивства. Невмотивовані, тому й страшні. Тому і важко розслідувані. У Грейсміта, пошук Зодіаку, це не двобій інтелектуалів. Це брудна, нудна тупа робота, яка заводить учасників в глухий кут.

Книга змиває з розуму стереотип, типу того, що серійний вбивця - це якась надприродна людина з надреальним складом розуму і характером. А, насправді, ми самі створюємо їх, бо серійний вбивця, він не тому серійний, що вбиває серіями, а тому що спущений з конвеєрної стрічки сучасного поп-життя. Вони як малолітражки: численні, однакові, зі схожою долею (мама-тато не любив), і навіть способи вбивств крадуть один у одного. Адже про них говорять, їх бояться, їм наслідують. З ними зручно всім: видавцям (тиражі), людям мистецтва (вічна тема без особливих зусиль), поліції (ну як ще героєм стати?) ... Навіть нам з вами зручніше думати про міфічних маніяків, ніж про шахраїв з сусіднього під'їзду.

Зодіак - хворий вбивця, який тримав у страсі людей Сан-Франциско, який приписував собі більше ста жертв і так і не був впійманий. За час поки шукали Зодіак, в Сан-Франциско були вбиті сотні людей. В Африці щодня гине більше людей, ніж він убив за 3 місяці. І про них ніхто не пише. Тому, що пишуть не про вбитих. Пишуть про вбивць. Так цікавіше. А жертви покірно стають у ряд, щоб стати вигідним оздобленням для «чарівного» ката.

Автор відкриває зворотній бік поліцейської кухні. Без блиску і гламуру. В книзі смерть, це коли припиняють жити і читач відчуває це шкірою. А не очима.