5 Любов всевишня....

Нерозділене кохання. Воно може обернутися лютою ненавистю. Або, як ось у новелі, стати тихим сумом.
Буде шелестіти мокрим листям, зазирати у вікна душі сумним вітром. І дощитиме, дощитиме рясними сльозами, навіваючи смуток усім навкруг.
Нерозділене кохання- то ненаписані листи, непрочитані вірші, несказані слова. То пестощі, випущені у простір- не знадобилися. То пелюстки маку, мов опалі поцілунки, розсипані на чорній землі.
Буде хтось шепотітись у запашних соснах. Буде місяць сяяти, заграючи з зорями. Буде розплетена коса і сльоза на палаючій щоці. Та то не ти, не для тебе, Марфо.
Тобі судилося виглядати листи, написані не тобі. Пригортати їх до грудей, мов дітей рідних.
Тобі судилося кохання на все життя, нерозділене, важке. Не те що горить, те, що тліє.
Доля своя у кожного. А от любов спільною іноді буває. Одна на трьох.
Не болить. Крає.

Написати таке- то ж яке серце треба мати! І де я всі ці роки була?
"Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу."
Три зозулі з поклоном. Три різних любові. Три серця.
Перлина нашої літератури. Вклоняюся.

На русском

Безответная любовь. Оно может обернуться сильной ненавистью. А, возможно, как вот в новелле, станет тихой грустью.
Будет шелестеть мокрыми листьями, заглядывать в окна души грустным ветром. И задождит горькими слезами, рассевая печаль вокруг.
Безответная любовь- то ненаписанные письма, непрочитанные стихи, несказанные слова. То ласки, выпущенные в пространство- за ненадобностью. То лепестки мака, словно опавшие поцелуи, рассыпанные на черной земле.
Будет кто-то шептаться в душистых соснах. Будет месяц сиять, заигрывая со звёздами. Будет распущенная коса и слеза на пылающей щеке. Но это не ты, не для тебя всё, Марфа.
Тебе суждено высматривать листы, написанные не тебе. Прижимать их к груди, словно детей родных.
Тебе суждена любовь на всю жизнь, безответная, тяжкая. Скорее тлеет, чем горит.
Судьба своя у каждого. А вот любовь общей иногда бывает. Одна на троих.
Не болит. Пылает.
Написать таке- это же какое сердце надо иметь! И где я все эти годы была?
"Соня, лети к ней и скажи, что я послал ей, как пел на ярмарках Зинькивских бандурист слепой, послал три кукушки с поклоном, и не знаю, перелетят ли они Сибирь неисходимую, иль упадут от мороза".
Три кукушки с поклоном. Три разных любви. Три сердца.
Жемчужина нашей литературы. Кланяюсь.