5

Ця книга просто приголомшила мене, вразила до глибини душі, змусила і радіти разом з героями, і завмирати від жаху і жалості до доль героїнь, і сумувати разом з ними. Це така непересічна сімейна сага, історія бабусі, дочки та онучки. Їхні долі, наповнені і солодким щемом любові, і гірким присмаком несправедливості життя, автор майстерно розкриває перед читачем на тлі української історії, трагічної, вистражданої багатьма поколіннями рідних нам людей. Я багато чого не знала з нашого минулого, до багатьох сторінок історії мені захотілося ще раз доторкнутися та наблизитися... Але що мені найбільше сподобалося у цій книзі? Я ніколи не любила поезію, завжди віддавала перевагу прозі. Та, коли читала цю книгу, зрозуміла, що інколи душа сама просить отакої витонченості, уваги до краплиночок роси на травичці, які зблискують, мов діаманти, коли їх ніжно торкаються теплі пальчики сонячних промінчиків, любові до грайливого співу пташок на зорі, до запаморочливого аромату квіточок, до малесенької комашки, яка присіла на пелюсточок і немовби застигла у німому подиві перед довершеністю Природи...
Читаєш і одночасно якось і гірко, і ніжно на душі...

Осінь прийшла самотнім босим листком.., опустилася на мою стежку, брудну, зачовгану ногами, і мені захотілося її порятувати

Сніг за дверима не по коліно - по самісіньку душу. Закидає цілий світ. Я, здається, на самому його дні, й від того стає тепліше