5

Володимир Лис написав чудову історію незвичайної жінки. Чи все ж звичайної, пересічної? Адже ми, українці, багатостраждальний народ, і долі наші переплетені з історією нашого краю, такої ж трагічної. По цій книзі можна вивчати історію двадцятого століття, адже історичні події вриваються в життя героїв, змінюючи його. Завдяки докладному життєпису можна дізнатися про звичаї та побут Полісся (Волині), про прихід німців, совєтів, організацію колгоспів, розкуркулення, відправлення в Сибір, здобуття незалежності. Все це відбивається на долі людей. А особливо Соломії.

Соломія, Соломка, Солечка, Соля. Стільки імен переміряла на себе ця жінка. Вона виросла на наших очах. Із заповзятого синьоокого дівчиська перетворилася на дівчину красуню, що зводила з розуму хлопців. Як це було з Петром і Павлом. Закохані обоє, чекали бідолашні, поки обере одного з них. Обрала одного, а кохала все життя іншого. А чи можливо взагалі зробити вибір без жалю? Завжди думаєш, що обрала не того. Це не ми обираємо, а життя, чи то доля. Нещасливою виявилася доля в красуні Соломії. І кохала, і була коханою, і діток привела двойко (не будучи заміжньою – і це в селі, підчас радянської окупації), але не вистачило в небесах щастя для Соломії. Не можливо отримати все і одразу: або щастя, або здоров’я, або красу, або діток, або чоловіка. Ось і дісталося Соломії всього, але потрошку. Та гідно прийняла свою долю ця жінка, немов знала, немов передчувала, що осінньої пори свого життя ще зустріне коханого. І по-старечому долюбить недолюблене, отримає і подарує ласку, пестощі, хоч і всохлими руками, всіяними старечими плямами, але все ж таки рідненькими. Кохання не вмирає. Воно перероджується, завдаючи при цьому болю. Та ніщо не народжується без болю… так як і не помирає….