5

Хіба золото має серце? Хіба метал проймеш словом? О, Петре! О, голубе мій! Не тут би тобі жити; не з цими закам'янілими душами…

Є поміж людей чудні створіння, не живуть, а мучаться, пече жогом їм серце, бо вони представники людства з великої літери. Ті, хто відчув в собі порухи душі і замислився, а з тою думкою пристав на шлях Добра. Тому й боляче за темний народ, відлунюється несправедливість та погані справи. Стають вони світлим опором лихим людям.
Таким був Петро Телепень, що вже хлопцем пристав до науку, гаряче пізнавав її, став на стезю письменства ,а би "глаголом жечь сердца людей". Проте слова - не панацея від бід, не засоб порятунка. Розумна людина знає: вчися - не вчися - один кінець.
У повісті знаходимо два антиподи, що служать добру на різних теренах ,але ідуть різними шляхами до одного кінця. Жук і Телепень - письменник і рибалка.
Наявні в творі і негативні персонажі. Більшість з них означено просто як лихих людей, що панують на світі і чинять багато кривд. Але є й образи Попенка, що служить попом та заробляє на чужій біді та Шестірний (по-гоголівські звучне прізвище) - заможний адвокат, що заробляє на лихі в інший спосіб.
Повість проймає серце та змушує замислитись, що змінюється час та не змінюємось ми.