Збірка «Теплі історії про дива, коханих і рідних»
Такий настрій… ТАКИЙ настрій… Але все за порядком.

Зачитуючи вчора вголос коханій деякі місця зі збірки , придивляючись до її посмішки та очей трохи стомлених через застуду…
Пошепки, щоб ніхто сторонній не дізнався, тільки для своїх…Відкрию вам маленьку таємницю. Наші українські жінки найкращі в світі… З цим, нам українським чоловікам справді пощастило…
Так от зачитуючи коханій, дивлячись в її рідні очі, вголос, ці невеличкі оповідання, деякі місця з них, які найбільш промовисті, найбільш виразні й щирі, найбільш теплі, проганяючи втому та трохи сумний через застуду настрій, чи то оповіданнями, чи моєю українською, міцніше притискаючи її до себе… мушу визнати… цю збірку я вподобав з першого ж оповідання, до речі ХОЧУ такі ж самі парасолі, якщо побачите в місті якихось двох з такими ж чудовими парасолями - то мабуть будемо ми. Що тільки не доводиться терпіти українським жінкам, від мене ж так просто не відбудешся, доведеться таки, хоча думаю вона й не буде проти такої парасолі, якщо з тією сумочкою й тими черевичками (ні сумочка й черевички то не з оповідання, та ще з тим червоним пальто, яке вона вже замовила, але ще не зізналась… Та тссс… це нікому, бо то ж її найбільша таємниця, що тільки не доводиться терпіти українським чоловікам заради наших жінок, з особливим сяйвом в очах та вогником у серці, як же нам пощастило).
Ой, щось мені не подобаються ці бісики в її очах, ой щось вже вигадала… Треба з цим щось терміново робити… Пригорнути, приголубити… Ні краще зацілувати… Зовсім зацілувати… Може тоді й не згадає, що я вчора тероризував її до півночі цими оповіданнями… Бо вона ж українська жінка… Якщо кохає то до останнього подиху, якщо гнівається – то краще одразу отримати… бо потім буде гірше… бо в неї є мама, подруги й жіноча солідарність, а гуртом вони такого понавигадують… Краще одразу зацілувати про всяк випадок…
От гадаєте чому Змій Горинич не вижив, бо в нього жінка теж українка, а в неї тільки в самої три голови, а з мамою й подругами – це ховайся, це кров з вогнем, це пішла коса на вуса…
Отож «Теплі історії про дива, коханих і рідних» Такі життєві, прості, але такі чарівні. Часом трохи сумні, але ж такі добрі й надихаючі, зі справжніми почуттями, написані від щирого серця про дива любові… Для гарного весняного настрою. Мені збірка дуже сподобалась.