4.5

Не знаю. Точніше, не не знаю, а здивована і не розумію настільки негативних рецензій. Ну да, трохи надто різко..для "цукрових" леді.
Місцями і мені було бридко, але, блін, що прородньо то...як там далі?)Можливо, книгу пом'якшило моє місце проживання. Що я якось звикла бачити цю всю грубість - неприховану, справжню. Ось саме за це я напевно і люблю читати цього автора.Тут все справжнє, як воно є в житті. Ну принаймні, в селах.
А сам сюжет...Від книги хотілося плакати, плюватися і сміятись водночас. Ну не водночас, але все ж.І сміялася від правди. І плакали від правди. Сподобались філософствування. Та така проста любов батьків Каті.
Чого варта була одна баба Килина!)Її мудрість, я вірю, що такі люди десь далеко все ще існують. Що є і люди, як Сашко, прості світлі. Як в Обліковці. Але таким важко. Такі рано потрапляють в Рай.
І якось крізь пальці читалося про почуття дядька Романа і 13-літньої дівчини. А чому їх засуджувати?Там - село. Без моралі, без якихось там правил чи культури. Там головне - вижити. Грубо, але вижити. Ну і ще одна дууже важлива річ - щоб не засудила громада. Яка зазвичай жорстока і сліпа.
А до цього автора в мене любов, да. Така, як 99% шоколад - по чуть-чуть)