5

Навіть не знаю. що мене захопило в цій книжці. Зазвичай від того часу коли я запримітила щось і до моменту, коли почну читати проходить певний проміжок часу, часом менший, часом довший. На поличці ще валяються книги куплені позаминулого року і до яких ще не дійшли руки, а цю книгу почала читати відразу. Перше. що хотілося б відмітити це історична достовірність написаного, одразу видно скільки часу і сил було на це витрачено. І яке ж мене очікувало здивування коли в першій же ж частині книги я зустріла розповідь про рідне місто. Це так дивно і незвично читати про ті місця, які бачиш щодня. про людей, нащадків яких зустрічаєш на вулиці. Якщо чесно, то про цю сторінку історії знала небагато. а тут така можливість дізнатись більше.
Історія повторюється, все завжди йде по колу і горе тому, хто забув своє минуле. Горе всім нам. Ця історія ще раз попереджає, про те що в жодному разі неможна залишати все так, як є, інакше нас чекає горе і висока ціна. Якщо взялися, потрібно вірити і не обертатись ні на кого, вірити і йти до мети. Хай простить мене Маруся, але історія її кохання не зачепила, не на часі. А от історія простих людей, кожного, хто став на боротьбу за вільну Україну проникає в саме серце.