4

В одній із рецензій на доволі суперечливий фільм Голодні ігри прочитав те, що антиутопії пишуться переважно для підлітків. В дечому з автором цих слів я в думках погодився. Бо коли ти юний переважно поділяєш світ тільки на чорне і біле. Тобі здається, що весь світ проти тебе, ніхто тебе не розуміє. і ти прагнеш чогось не зрозумілого та прекрасного, щось типу далекого простору. Книга як і всі антиутопії порушує тему - більшість не завжди права і тому в більшості випадків помиляється. Якраз за такий посил чипляється підліток, відразу ототожнює себе з гером проти якого виступає така безжалісна система. Читача з досвідом такі ідеї вже не викликають якогось ефекту ошелешиння, але допомагає згадати вище написаний посил. Проте досвідчений до цього ставиться більш спокійніше, як один із героїв книги професор ліричного героя, котрий сказаа Габру коли дізнався - його світом правлять зрячі, відповів: яка різниця, тей хто при владі завжди має певні переваги, тому він і при владі.
Загалом книга для широкого загалу. Від неї отримають задоволеня любителі фантастики і пригод - події відбуваються швидко за допомогою діалогів і постійного руху героя. Схвально закивають головами так звані інтелетуали, автор не тільки жене сюжет в перед, так сказати копає в здовж. але не забуває зробити вигаданий світ більш глибоким, і копає також вшир. В романі є уривки з книги,того світу газет, телепередач, що дозволяє зрозуміти чим живе суспільство страшного мегаполісу та Тихого куточку. Мені особисто дуже сподобалися уривки книг(в яких рокривається, на мою думку, основна філософія книги) та вірші Чиза Ділка, яки наприклад класно обрамляють певні глави і доповнюють, як наприклад це зробив чудовий вірш про відносини батька і дочки, перед розділом Наталі(III) де донька свариться з татом через свого коханого Габра.
Особливо раджу цей роман людям від 15 до 19, але й інша вікова категорія розчарована не буде.
Книга варта уваги.