Больше рецензий

1 октября 2014 г. 13:30

146

4.5

Мене завжди дуже радує, коли бачу українські переклади книг, які я надзвичайно люблю. Так і цієї осені була приємно здивована, помітивши в переліку новинок Форуму Видавців "Знахаря". Ну, хто з нас не пам*ятає цієї історії про професора Рафала Вільчура і його Марисю, екранізовану Єжи Гофманом у 80-х? Якщо ви не бачили фільм, то багато втратили! Така моя скромна думка)
Повернемося до книги. Мабуть, поспішали встигнути видати книгу до вищезгаданого Форуму, оскільки є і одруківки, і пропущені розділові знаки...
Але окремо про переклад. Видавництво львівське, тому й текст став якимось галицько-колоритним. Я сама західнячка, але донедавна в усіх цих шваґрах, стриях і вуйках плуталася (ну, немає в мене бабусь у селі, немає!). Тому якщо ви в книжці енний раз спіткнетеся об слово "стриєчко" (зменшено-пестлива форма слова "стрий"), то ось вам маленька підказка: стрий - це дядько, якщо точніше - брат тата).
Але відверто кажучи, не розумію, нащо було аж так ускладнювати...

Загалом про книгу: прочиталася за один вечір. Я не розчарована. І ще раз переконалася в тому, що закохатися в отакого от Лєшека - це найгірше, що може трапитися із будь-якою дівчиною. Особливо із такою, як Марися.
Взагалі хороша, добра, трішки сумна книга.
Історія про те, як можна для людини спочатку небо прихилити, а потім від неї ж отримати удар в спину. І все полетить до біса (с).

Кара приходить за провини, тільки кривда - незаслужено!

Історія про те, що, як би тебе не любили і не цінували, завжди будуть слухати, що кажуть інші, і хоч-не-хоч, надовго чи ні, але їм віритимуть теж, яка б ти свята і гожа не була.
Історія про те, як важливо залишатися людиною, будучи і відомим професором, і безіменним бідакою-знахарем. І про те, наскільки цінно - мати хоча б одну-єдину людину, яка тебе хоч трішечки любитиме.

Людина для однієї людини може бути всім, а для іншої - нічим


ну, і геть вже оффтоп, але яка ж прекрасна та польська мова! Бо тільки там Барбара стає Басею, Марія - Марисею, а Анна - Нусею)

Комментарии


Прекрасна рецензія! В ній така розкішна і природня українська мова... Аж на серці приємно стало) Дякую за Ваш відкуг. Фільм бачила, один із самих улюблених. Мабуть і книга сподобається.


як там в школі вчили? "як чуємо, так і пишемо") а я, як говорю, так і пишу)
книга і справді цікава, маю особливу любов до польських атворів, але й в обкладинку закохалася з першого погляду - нагадує дитинство і ігри з татовими інструментами, він у мене ветеринаром був)))


Яка рецензія! Дякую тобі! Зачиталася просто.


спасибі)
тепер черга за книжкою - зачитатися)


Є в планах)