Больше рецензий
23 августа 2014 г. 17:45
195
5
РецензияПам'ятаю своє перше знайомство с творчістю Жадана. Це був роман "Депеш мод" у 10-му класі (майже 7 років тому). Щось неймовірно потужне та розриваюче мозок. Я перечитувала речення знову і знову, вчила напам'ять рядки і репліки деяких героїв, сміялась вголос та вірила в те, що не все в цьому світі так погано.
Вірші Жадана для мене ніби ковток холодної води у спекотній літній день - витверезують та надихають. Можу з певністю сказати, що саме збірка "Вогнепальні й ножові" мені подобається найбільше. Ліричний настрій та нескінченний оптимізм пронизують лихі, тривожні й сірі життя героїв кримінальних та біблійних балад. У кожного з них є мрії, є надії, є сподівання на краще майбутнє, але майже жодна людина не може протистоятити обставинам, які її оточують. Ці обставини руйнують та нівечать, але у той самий час гартують та зміцнюють не тільки тіло, але й душу. Ми віримо цим героям, бо вони нагадують нам про наші темні сторони та таємниці, які ми старанно ховаємо від оточуючих.
Пливеш на хвилях літер, пірнаєш у вир слів та речень, хапаєш жадібно повітря, як ті риби в одному з моїх найулюбленіших віршів:
"І що то була за осінь, з утечами та кредитами:
зупинки у різних норах і переїзди потому,
дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими,
аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.
Але вона мовчки дивилася, наче дійсно втішалася
усім випадковим будинкам з дахами хододними.
І навіть коли можна було піти - вона залишалась,
І навіть коли можна було залишитись - вона виходила.
На ніч вона читала мені церковні збірники,
оскільки ми й не мали тоді особоливого вибору:
про всі ці дива святого Антонія,
які мені видавались спірними,
там, де він виходить на берег і проповідує перед рибою,
розповідає рибам про те, що всіх нас обєднує:
про чорний папір повітря, на якому вже все написано,
про страх, який ми долаємо, про сни, що стають обємними,
наповнюючись нашим диханням,
нашим голосом
і нашими рисами.
Розповідає про вітер під шкірою,
який робить нас витривалими,
про жіноче довге волосся, до якого привязуєшься,
про глибокі проточні водойми, в яких не варто рибалити,
аби не виловити птахів із рваними мязами.
Стоїть і говорить рибам, не маючи ні втоми, ні голоду,
про ненадійність тонких плавників, якими вони тут рухають.
І риби слухають його, вистромивши з води свої голови.
Задихаються, але слухають."