4.5

Я вже була знайома з творчістю Володимира Лиса, і він мені сподобався в його "Масці", але "Соломія" інша. Вона більш тонша, більш душевна, хоч і сумна.
Дуже шкода, що більшість українських книжок є сумними чи навіть трагічними. Може, тому що доля країни така і так воно передається в творчості письменників. Через біль краще донести думку і важливі речі, але так іноді хочеться, щоб все було світлим і радісним.
Мені подобається, коли сюжет пронесений через роки, нехай важкі, але це є гарним контрастом і призмою бачення серця людей.
Нелегка жіноча доля, трагічні роки 20го століття, задушене кохання, яке болем віддається у серці на протязі всього життя.
Є такі люди і події, які не відпускають душу, коли руки давно відпустили і наче пам'ять вже не так часто вертається до них, але у грудях постійно щось стискається.

Володимир Лис - однозначно вартий уваги сучасності і майбутнього, він достойно наслідує кращі традиції видатних українських письменників. Вірний син України!