4

Перше, що я зрозуміла, коли почала читати цей роман – це те, що Володимир Лис закоханий у філологію. Просто чудові прийоми написання книги! Просто чудові! Роман починається з кінця, а потім поступово розширюється. Ось так:

« - 1 -
Він приплив на острів і застрелився.

- 2 -
Він приплив на острів, припнув до берега човна, дістав з човна рушницю і застрелився.

- 3 -
Він приплив на цей маленький безлюдний острів, розташований майже посередині лісового поліського озера, припнув до берега човна, дістав із човна рушницю і застелився.»

І далі ми поступово дізнаємося всі проміжні факти і деталі, які теж далі розширюються і йде вже звичайна розповідь без повторення попередніх речень. Ще такої книги не читала. Лис дуже зацікавив.

Що ж корисного я взяла із «Острова»:
* я зрозуміла (або радше вкотре переконалась), що звання кандидата наук – це ще не запорука хорошого життя. І тим більше щастя. Без кохання, без близької душі поруч воно є просто непотребом. Не перетворюйте життя на чекання чогось (наприклад, на отримання того-таки звання), а живіть на повну, щоб потім не жаліти;
* мисліть без упереджень. Воно страх як заважає робити правильні рішення і кроки!
* не заздріть. Тим більше своїм близьким та рідним. Бо болітиме в душі і нікому від тієї заздрості краще не житиметься.