5

я пам"ятаю своє рідне село
як я лопатою копав гімно
не хочу в армію...
оуоо не хочу в армію
(музіка status quo, слова - народні)

На цьому, впринципі, могла б і закінчитися моя рецензія - вдосконалювалася б в короткій формі, бо саме ця пісня відображає книгу майже на всі сто відсотків: колоритна, українська, троха матюглива і надзвичайно проста.

Що мене завжди тішило в Кузьмі - це ставлення до літератури. Себто, до його власної. Він не втрачається в ній - він в ній відкривається. Якщо читати Скрябіна - то для мене певна симфонія, яка відкривається лише галичанам-буковинцями-бойкам.
Тернопільське провідміння всього в чоловічому роді

Нєхєр сі було вийобував

Чітка громаданська позиція висказана чистим суржиком

Дальше...

— На раялє каждий дурак сможет. А на трубє дуєш?
— Єслі Родінє надо, то дуну.

Народна творчість маленького метру

андрєй, андрєй, давай с табой палучім піздюлєй

Влучність описів

Татарин за національністю та придурок по гороскопу

...це все вкупі перетворюють книгу, чи як каже сам автор, брошурку - на прозу одного вечору: веселого, насиченого і світлого. Якщо додати те, що книга саме була прослухана - саме в читанні автора, то я мала просто чудесну бесіду. Майже на кухні і лиш шо без півлітри.

Самі армійські будні виступають лише добре пропрацьованим антуражем для перлин - для персонажів. Не знаю, чи то Андрію так везе на диваків і ситуації, чи гарна фантазія, але кожна присутня особа - варта окремої книги. Чого дійсно нема - то армійського жестяку. Ніякої надмірно жорстокості дідів-духів, страшних розборок і зривання покровів. Тут армія - то пригода. І добрий такий грунт для отримання досвіду. Всякого.

Льогка ностальжі і бажання слухати "Танець пінгвіна".

Жити треба так, щоб було з чого поржати!